Studia Prawnicze KUL, 2025, nr 3

Permanent URI for this collectionhttps://repozytorium.kul.pl/handle/20.500.12153/9024

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 17 of 17
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Zaległość podatkowa w podatku VAT spółki cywilnej jako „zobowiązanie upadłego” w postępowaniu upadłościowym byłego wspólnika spółki cywilnej
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Adamus, Rafał
    Spółka cywilna może być podatnikiem podatku VAT. Przedmiotem niniejszego opracowania jest zagadnienie zakwalifikowania zaległości podatkowej w podatku VAT spółki cywilnej jako „zobowiązanie upadłego” albo jako „zobowiązanie masy” w postępowaniu upadłościowym byłego wspólnika spółki cywilnej. Kwestia odpowiedniej kwalifikacji należności ma kluczowe znaczenie. W istocie rzeczy przyporządkowanie tej należności do jednej lub drugiej wymienionej kategorii bardziej lub mniej uprawdopodabnia zaspokojenie należności Skarbu Państwa z tytułu VAT. Z jednej strony jeżeli decyzja podatkowa o odpowiedzialności podatkowej byłego wspólnika jest wydawana po ogłoszeniu upadłości wspólnika, to okoliczność ta prima facie może sugerować kwalifikację jako „zobowiązanie masy”. Z drugiej strony jeżeli czynności opodatkowane podatkiem VAT zostały dokonane przez spółkę cywilną przed ogłoszeniem upadłości jej wspólnika, wówczas jest to źródło dla „zobowiązań upadłego”. Spółka cywilna w przestrzeni prawa cywilnego nie ma osobnej podmiotowości prawnej, nie ma zdolności prawnej, nie ma własnego majątku. Nie można ogłosić upadłości spółki cywilnej. Podmiotami prawa są jej wspólnicy. Upadłość któregokolwiek ze wspólników stanowi przyczynę ustawową rozwiązania spółki cywilnej. Z tych względów w opracowaniu broniony jest pogląd o kwalifikacji jako „zobowiązanie upadłego”. A civil partnership may be a VAT payer. The subject of this study is the issue of qualifying a civil partnership's VAT arrears as a "bankrupt's liability" or as a "liability of the estate" in bankruptcy proceedings of a former partner of a civil partnership. The issue of appropriate qualification of the receivable is of key importance. In fact, assigning this receivable to one or the other of the above-mentioned categories increases or decreases the prospects for satisfying the State Treasury's receivables. On the one hand, if a tax decision on the tax liability of a former partner is issued after the declaration of bankruptcy of the partner, this circumstance may suggest qualification as a "liability of the estate". On the other hand, if the activities taxed with VAT were carried out by the civil partnership before the declaration of bankruptcy of its partner, then this is a source for "bankrupt's liabilities". In the area of ​​civil law, a civil partnership does not have a separate legal entity; it does not have legal capacity; it does not have its own assets. It is not possible to declare bankruptcy of a civil partnership. Its partners are the legal entities. The bankruptcy of any of them constitutes a statutory reason for dissolving the civil partnership. For these reasons, the study defends the view of the qualification as a "bankrupt's obligation". Цивільне товариство може бути платником податку на додану вартість. Предметом цього дослідження є питання класифікації податкової заборгованості цивільного товариства з податку на додану вартість як “зобовʼязання банкрута” або як “зобовʼязання маси” у процедурі банкрутства колишнього учасника цивільного товариства. Питання відповідної класифікації заборгованості має ключове значення. По суті, віднесення цієї заборгованості до однієї або іншої з зазначених категорій більш-менш визначає можливість задоволення вимог Державного казначейства щодо сплати ПДВ. З одного боку, якщо податкове рішення про податкову відповідальність колишнього учасника приймається після оголошення банкрутства учасника, ця обставина prima facie може свідчити про кваліфікацію як “зобов’язання маси”. З іншого боку, якщо операції, оподатковувані ПДВ, були здійснені цивільним товариством до оголошення банкрутства його учасника, то це є джерелом “зобов’язань банкрута”. Цивільне товариство в рамках цивільного права не має окремої правосуб’єктності, не має правоздатності та не має власного майна. Не можна оголосити банкрутство цивільного товариства. Суб’єктами права є його партнери. Банкрутство будь-якого з партнерів є законною підставою для розірвання цивільного товариства. З цих міркувань у дослідженні відстоюється думка про кваліфікацію як “зобов’язання банкрута”. Налогоплательщиком НДС может быть простое товарищество. Предметом настоящего исследования является вопрос о квалификации налоговой задолженности по НДС простого товарищества как «обязательства банкрота» или как «обязательства конкурсной массы» в рамках процедуры банкротства бывшего участника простого товарищества. Вопрос о правильной квалификации задолженности имеет ключевое значение. По сути, отнесение этой задолженности к одной из указанных категорий в большей или меньшей степени повышает вероятность удовлетворения требований в пользу Государственной казны по НДС. С одной стороны, если налоговое решение об ответственности бывшего участника принимается после объявления о банкротстве участника, то это обстоятельство prima facie может предполагать квалификацию как «обязательство конкурсной массы». С другой стороны, если действия, облагаемые НДС, были совершены простым товариществом до объявления о банкротстве его участника, то это является источником «обязательств банкрота». Простое товарищество в рамках гражданского права не имеет отдельной правосубъектности, не имеет правоспособности, не имеет собственного имущества. Нельзя объявить банкротство простого товарищества. Субъектами права являются его участники. Банкротство любого из участников является законным основанием для ликвидации простого товарищества. По этим причинам в данной работе отстаивается точка зрения о квалификации в качестве «обязательства банкрота».
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Złożoność problematyki recepcji ustawy w kontekście jej promulgacji w kanonicznym porządku prawnym
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Dzierżon, Ginter
    Zasadniczym przedmiotem uwagi Autora w prezentowanym opracowaniu jest namysł nad zjawiskiem recepcji promulgowanej ustawy. Wykazał on, iż zjawisko to ma złożony charakter. W rozważaniach nad tym zagadnieniem za nieadekwatne Autor uznał proste przejęcie desygnatów słowa „recipere”. W doktrynie kanonistycznej bowiem wyodrębniono dwie kategorie recepcji, których znaczenia istotnie odbiegają od znaczeń lingwistycznych: recepcję prawną wiążącą się jedynie z transferem prawa oraz recepcję faktyczną wiążącą się z przestrzeganiem prawa. Autor dowiódł, iż pierwsza kategoria ma charakter prawny, druga z kolei – walor teologiczny. W jego przekonaniu te kategorie wzajemnie się dopełniają. Na tym jednak nie poprzestał, gdyż postawił pytanie o ratio takich rozwiązań. Wyraził pogląd, iż przyjęcie minimalistycznych wymogów prawnych w odniesieniu do recepcji prawnej wynika z faktu, iż w porządkach prawnych dąży się to tego, aby stanowione prawo było pewne, w sensie pewności co do jego obowiązywania. Jego zdaniem wymóg ten jest realizacją jednego z celów funkcjonowania prawa, jakim jest zapewnienie ładu społecznego. Inny wymiar, zdaniem Autora, ma akceptacja faktyczna, przejawiająca się w zjawisku przestrzegania ustawy przez wspólnotę wiernych. W tej hipotezie ratio tego rozwiązania wynika z powodów teologicznych, za które uznał konstytucję Kościoła i związany z nim fenomen wiary. The main focus of the present study is a reflection on the phenomenon of reception of a newly promulgated law. The issue is shown to be a complex one. The author believes that in understanding the term “reception”, it is inadequate to simply adopt the referents of the word “recipere”. The doctrine of Canon Law makes a distinction between two categories of reception, whose meanings differ substantially from their linguistic denotation: legal reception, which is associated solely with the transfer of law, and factual reception, which is related to the observance of law. The author demonstrates that while the former category has a legal nature, the latter has a theological value. In his opinion, these categories complement each other. However, he goes beyond that observation to ask about the ratio of such solutions. He expresses a view that minimalist legal requirements in relation to legal reception are adopted because legal systems strive to ensure that the law they establish is certain, in the sense that it is certain to be enforceable. In the author’s opinion, this requirement is the realisation of one of the purposes of the functioning of law, which is to ensure social order. Factual acceptance takes on a different dimension, as it is manifested in a community of believers observing a law. In this hypothesis, the ratio of this solution has theological grounds, which the author believes to be the constitution of the Church and the phenomenon of faith related to the Church. У представленому дослідженні основним об’єктом уваги автора є рефлексія над феноменом рецепції промульгованого закону. Автором показано, що це явище має комплексну природу. Розглядаючи це питання, автор вважає недостатнім просте сприйняття значення слова “recipere”. Канонічна доктрина розрізняє дві категорії рецепції, значення яких суттєво відрізняються від лінгвістичних: юридичну рецепцію, яка передбачає лише передачу права, і фактичну рецепцію, яка передбачає дотримання права. Автор довів, що перша категорія має юридичний характер, тоді як друга – богословське забарвлення. На його думку, ці категорії доповнюють одна одну. Однак на цьому він не зупинився, оскільки поставив питання про співвідношення таких рішень. Він висловив думку, що прийняття мінімалістичних правових вимог щодо правової рецепції випливає з того, що правові порядки прагнуть забезпечити певність прийнятого закону, в сенсі визначеності щодо його дійсності. На його думку, ця вимога є реалізацією однієї з цілей функціонування права, яка полягає у забезпеченні соціального порядку. Іншим виміром, на думку автора, є фактичне прийняття, що проявляється у феномені дотримання права спільнотою віруючих. У цій гіпотезі співвідношення такого рішення випливає з богословських причин, для чого він розглядає конституцію Церкви і пов’язаний з нею феномен віри. Основным объектом внимания автора в представленном исследовании является осмысление феномена рецепции промульгированного закона. Он показывает, что это явление имеет комплексный характер. Рассматривая этот вопрос, Автор счел недостаточным простое принятие наименований слова «recipere». Каноническая доктрина выделяет две категории рецепции, значения которых существенно отличаются от лингвистических: юридическая рецепция, предполагающая только передачу права, и фактическая рецепция, предполагающая соблюдение права. Автор доказал, что первая категория имеет юридический характер, а вторая – теологическое значение. По его мнению, эти категории дополняют друг друга. Однако на этом он не остановился и поставил вопрос о ratio таких решений. Он выразил мнение, что принятие минималистских правовых требований в отношении юридической рецепции обусловлено тем, что правовые порядки стремятся к тому, чтобы созданный закон был определенным, в смысле уверенности в его действительности. По его мнению, это требование является реализацией одной из целей функционирования права, которая заключается в обеспечении социального порядка. Другим аспектом, по мнению автора, является фактическое принятие, проявляющееся в явлении соблюдения закона общиной верующих. В этой гипотезе ratio данного решения обусловлено теологическими причинами, к которым он относит конституцию Церкви и связанный с ней феномен веры.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Swoboda przerywania ciąży jako element konstytucyjnego standardu polityki publicznej we Francji – nowelizacja Konstytucji V Republiki w 2024 r. z perspektywy konstytucjonalizacji polityki
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Jakubiak, Łukasz
    Artykuł jest poświęcony nowelizacji konstytucji V Republiki Francuskiej, w wyniku której wpisano do dokumentu gwarancje dopuszczalności swobodnego przerywania ciąży. Modyfikacja została przyjęta w 2024 r. z inicjatywy obozu prezydenckiego wspierającego Emmanuela Macrona. Autor stawia hipotezę, że przyjęcie tej ustawy konstytucyjnej może być postrzegane jako forma tzw. konstytucjonalizacji polityki, zjawiska traktowanego tu jako zawężanie zakresu możliwych alternatyw w obszarze danej polityki publicznej ze względu na określone brzmienie nowo dodanych przepisów konstytucyjnych. Zwrócono uwagę na fakt, że taka konstytucjonalizacja miała swoje granice, ponieważ w jej następstwie nie doszło do przyjęcia wprost nowego rozszerzonego prawa podmiotowego, które ma narzucać dalszą liberalizację ustawodawstwa zwykłego. Od strony metodologii artykuł bazuje na analizie treści nowelizacji z 2024 r. oraz wcześniejszych inicjatyw parlamentarnych, które zaczęły być składane w 2022 r. Uwzględniono także szerszy polityczny i społeczny kontekst nowelizacji, jako że przedmiotem analizy są zarówno stanowiska grup parlamentarnych, jak i badania opinii społecznej dotyczące kwestii przerywania ciąży. The article deals with the amendment to the constitution of the Fifth French Republic, which included guarantees of the free possibility of terminating pregnancy. The modification was adopted in 2024 at the initiative of the presidential camp supporting Emmanuel Macron, although numerous parliamentary initiatives had been submitted in previous years. The broader political and social context of the amendment was taken into account. The author hypothesizes that the adoption of this constitutional act can be regarded as a form of the so-called constitutionalization of politics, which is treated here as narrowing the range of possible alternatives in the area of ​​a specific public policy due to the specific wording of the newly added constitutional provisions. Attention is also drawn to the fact that such constitutionalization had its limits, because it did not result in the direct adoption of a new subjective right. Стаття присвячена новелізації Конституції П’ятої Французької Республіки, у результаті якої до основного закону було внесено гарантії допустимості вільного переривання вагітності. Зміни були прийняті 2024 року з ініціативи президентського табору, що підтримує Еммануеля Макрона. Автор статті висуває гіпотезу, що ухвалення цього конституційного закону може розглядатися як форма так званої конституціоналізації державної політики, явища, яке тут трактується як звуження кола можливих альтернатив у сфері певної державної політики через конкретне формулювання новододаних конституційних положень. Було звернено увагу на те, що така конституціоналізація мала свої межі, оскільки в результаті її не було прийнято прямо нового, розширеного суб’єктивного права, яке зобов’язувало б до подальшої лібералізації звичайного законодавства. З методологічної точки зору стаття базується на аналізі змісту поправки 2024 року та попередніх парламентських ініціатив, які почали подаватися 2022 року. Також автором було враховано ширший політичний та соціальний контекст поправки, оскільки предметом аналізу є як позиції парламентських груп, так і дослідження громадської думки щодо питання переривання вагітності. Статья посвящена поправке к Конституции Пятой Республики Франции, в результате которой в документ были включены гарантии допустимости свободного прерывания беременности. Поправка была принята в 2024 году по инициативе президентского лагеря, поддерживающего Эммануэля Макрона. Автор выдвигает гипотезу, что принятие этого конституционного закона можно рассматривать как форму так называемой конституционализации политики, явления, рассматриваемого здесь как сужение спектра возможных альтернатив в области данной публичной политики в связи с конкретной формулировкой недавно добавленных конституционных положений. Обращено внимание на тот факт, что такая конституционализация имела свои ограничения, поскольку в результате не было принято прямое новое расширенное субъективное право, которое должно навязывать дальнейшую либерализацию обычного законодательства. С методологической точки зрения статья основана на анализе содержания поправки от 2024 года и более ранних парламентских инициатив, которые начали вноситься в 2022 году. Также был учтен более широкий политический и социальный контекст поправки, поскольку предметом анализа являются как позиции парламентских групп, так и исследования общественного мнения по вопросу прерывания беременности.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Czynności sprawcze oraz przedmiot czynności wykonawczej przestępstwa fałszu materialnego dokumentu w kontekście rozbieżności interpretacyjnych doktryny i orzecznictwa
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Koczur, Joanna
    Celem niniejszego artykułu jest analiza czynności sprawczych oraz przedmiotu czynności wykonawczej przestępstwa fałszu materialnego dokumentu w kontekście rozbieżności interpretacyjnych doktryny i orzecznictwa. W artykule przeanalizowane zostały poszczególne znamiona tego przestępstwa, dokonano także przeglądu wybranych, prezentowanych w orzecznictwie poglądów dotyczących tego czynu zabronionego. Ocenie poddano ponadto samą definicję „dokumentu” przyjętą na gruncie polskiego prawa karnego, zawartą w art. 115 § 14 Kodeksu karnego. The goal of this article is to analyse the object of the act constituting the offence of material forgery of a document in the context of interpretative discrepancies in the doctrine and case law This article analyses the individual statutory elements of this criminal offence and also reviews selected opinions presented in case law regarding this prohibited act. Furthermore, the definition of “document” adopted in Polish criminal law, contained in Article 115 § 14 of the Penal Code, is assessed. Метою даної статті є аналіз діянь та предмета виконавчого діяння злочину матеріального підроблення документа в контексті розбіжностей у тлумаченні доктрини та судової практики. У статті проаналізовано окремі ознаки цього злочину, а також розглянуто вибрані погляди, відображені в судовій практиці, щодо цього забороненого діяння. Крім того, оцінено визначення “документа”, прийняте на основі польського кримінального права, що міститься в ст. 115 § 14 Кримінального кодексу. Целью данной статьи является анализ действий, составляющих состав преступления, и предмета исполнительного действия преступления подделки материального документа в контексте расхождений в интерпретации доктрины и судебной практики. В статье проанализированы отдельные признаки этого преступления, а также представлен обзор отдельных мнений, представленных в судебной практике, относительно этого уголовного правонарушения. Кроме того, было оценено само определение «документа», принятое в польском уголовном праве и содержащееся в статье 115 § 14 Уголовного кодекса.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Konkurencja w ubieganiu się o koncesję na poszukiwanie lub rozpoznawanie złoża kopaliny (z wyłączeniem węglowodorów)
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Lipiński, Aleksander
    Coraz częściej pojawiają się sytuacje, w których o prawo do poszukiwania lub rozpoznawania tej samej kopaliny w tej samej przestrzeni ubiega się więcej niż jeden wnioskodawca. Prawo geologiczne i górnicze przewiduje, że organ koncesyjny zamieszcza w Biuletynie Informacji Publicznej informację o pierwszym wniosku o koncesję na poszukiwanie lub rozpoznawanie złoża kopaliny. Ma to na celu umożliwienie złożenia wniosków konkurencyjnych, dotyczących tej samej kopaliny i tej samej przestrzeni. Organ ocenia je wedle kryteriów, takich jak zamierzony zakres badań, czas ich trwania, finansowe możliwości wnioskodawcy, a także zamierzona technologia działań. Koncesję uzyskuje ten, czyj wniosek uzyskał najwyższą ocenę. Niektóre związane z tym wymagania zostały jednak określone wadliwie i z łatwością można je ominąć, wypaczając cel postępowania konkurencyjnego. Situations in which more than one applicant applies for the right to explore or recognise the same mineral in the same space are becoming increasingly common. The Geological and Mining Act provides that the licensing authority shall publish information about the first application for the exploration license of a mineral deposit in the Public Information Bulletin. The purpose of this is to allow the submission of competing applications for the same mineral and the same space. The licensing authority evaluates them according to criteria such as the intended scope of exploration, its duration, the financial capacity of the applicant, and the intended technology of operations. The concession is awarded to the one whose application scores the highest. However, some of the related requirements have been defined defectively and can be circumvented. У сучасній практиці дедалі частіше виникають ситуації, коли на право пошуку чи розвідки одного й того ж родовища корисних копалин у межах тієї самої території претендують кілька заявників. Відповідно до положень геологічного та гірничого права орган, що видає концесії, оприлюднює в “Бюлетені публічної інформації” відомості про першу заявку на отримання концесії. Така публікація має на меті забезпечити можливість подання конкуруючих заявок, що стосуються тих самих корисних копалин і тієї ж території. Розгляд заявок здійснюється з урахуванням таких критеріїв, як запланований обсяг і тривалість досліджень, фінансові можливості заявника, а також передбачувані технологічні рішення. Концесія надається тому заявникові, чия пропозиція отримала найвищу оцінку. Водночас окремі вимоги, пов’язані з цією процедурою, сформульовані некоректно, що дозволяє їх легко обійти та фактично нівелює мету конкурентного відбору. Все чаще возникают ситуации, когда право на разведку или изучение одного и того же полезного ископаемого в одном и том же месте претендует более одного заявителя. Геологическое и горное право предусматривает, что орган, выдающий лицензию, публикует в Бюллетене общественной информации информацию о первом заявлении на получение лицензии на разведку или изучение месторождения полезных ископаемых. Это делается для того, чтобы можно было подавать конкурирующие заявления, касающиеся одного и того же полезного ископаемого и одной и той же территории. Орган оценивает их по таким критериям, как предполагаемый объем исследований, их продолжительность, финансовые возможности заявителя, а также предполагаемая технология действий. Лицензию получает тот, чей заявление получило наивысшую оценку. Однако некоторые связанные с этим требования были определены некорректно и их легко обойти, что искажает цель конкурентного процесса.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Aspekty podatkowe reformy systemu zasobów własnych Unii Europejskiej – gdzie jesteśmy i dokąd zmierzamy?
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Supera-Markowska, Maria
    Na okres programowania 2021–2027 osiągnięto pewien kompromis w sprawie reformy unijnego systemu zasobów własnych. W niniejszym artykule dokonano analizy związanych z tym aspektów podatkowych. Przedstawiono w nim dotychczasowe założenia systemu oraz planowane nowe źródła zasobów i zakładany harmonogram ich wprowadzania. Najpierw przedstawiono koncepcję tzw. podatku od plastiku, a następnie omówiono tzw. transgraniczny podatek węglowy – obydwa instrumenty służące realizacji unijnej polityki klimatycznej, a nie tylko celu fiskalnego. W dalszej części artykułu przedstawiono pozostałe podatkowe nowe źródła zasobów własnych, tj. tzw. podatek cyfrowy, podatek od transakcji finansowych i zharmonizowany CIT-u, ukierunkowane m.in. na zapewnienie opodatkowania sprawiedliwego. Artykuł zamyka próba ogólnej oceny kierunku zmian wynikających z reformy. For the 2021–2027 programming period, a compromise has been reached on the reform of the system of own resources of the European Union. This article analyses the tax-related aspects of this reform. It presents the current assumptions of the system as well as planned new sources of revenue and the timeline for their implementation. First, the concept of the so called plastic tax is presented, and then the carbon border tax is discussed – both of which serve the implementation of the EU climate policy, over and above the realisation of a fiscal goal. Further part of the article discusses the remaining new tax-based sources of EU revenue: the so-called digital services tax, financial transaction tax and harmonised CIT, which are all aimed at ensuring fair taxation. The article concludes with a general assessment of the direction of changes that the reform is going to lead to. На програмний період 2021–2027 років було досягнуто певного компромісу щодо реформи системи власних ресурсів ЄС. У цій статті автором було проаналізовано деякі повʼязані з цим фіскальні аспекти. Спочатку окреслено систему, яка існує на сьогоднішній день, а також заплановані нові ресурси та передбачуваний графік їхнього запровадження. Далі – представлено концепцію так званого “податку на пластик”, а потім обговорюється так званий транскордонний податок на викиди вуглецю – обидва інструменти слугують кліматичній політиці ЄС, а не лише фіскальним цілям. Далі в статті представлені інші нові фіскальні джерела власних ресурсів, а саме: так званий цифровий податок, податок на фінансові операції та гармонізований податок на прибуток підприємств, спрямований, серед іншого, на забезпечення справедливого оподаткування. Стаття завершується спробою загальної оцінки напряму змін, що відбулися в результаті реформи. В рамках европейских программ на период 2021-2027 гг. был достигнут определенный компромисс в отношении реформы системы собственных ресурсов ЕС. В настоящей статье анализируются связанные с этим налоговые аспекты. В ней представлены предположения о системе на сегодняшний день, а также проектируемые новые источники средств и предполагаемые сроки их введения. Сначала представлена концепция так называемого «пластикового налога», затем обсуждается так называемый «трансграничный углеродный налог» – оба инструмента служат климатической политике ЕС, а не просто достижению фискальной цели. Далее в статье представлены другие налоговые новые источники собственных средств, а именно так называемый «цифровой налог», налог на финансовые операции и гармонизированный налог CIT, направленные, в частности, на обеспечение справедливого налогообложения. В завершение статьи сделана попытка дать общую оценку направленности изменений, произошедших в результате реформы.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Metodyzm w Polsce Ludowej – spojrzenie z perspektywy Kościoła Ewangelicko-Metodystycznego
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Bator, Daniel
    Przedmiotem opracowania jest relacja Kościoła metodystycznego z władzami Polski Ludowej, ukazana z perspektywy polskich metodystów. W artykule dokonano analizy szeregu zagadnień polityki wyznaniowej Polski Ludowej przedstawionych w literaturze przedmiotu, przy wykorzystaniu wspomnień i świadectw pozyskanych od osób, które aktywnie działały na rzecz Kościoła metodystycznego, a także znały osoby piastujące najwyższe stanowiska kościelne w okresie Polski Ludowej. Wspomnienia te rzucają nowe światło na niektóre wydarzenia związane z Kościołem, jak również pozwalają zobrazować podejście do nich polskich metodystów. Nie wszystkie poruszane tematy można uznać za najważniejsze dla funkcjonowania konfesji metodystycznej w realiach Polski Ludowej, niemniej pozwalają one bliżej scharakteryzować pozycję tego Kościoła i stanowisko jego przedstawicieli. Artykuł wypełnia istniejącą lukę w literaturze przedmiotu i ma charakter przyczynku do dalszych badań. Wskazać trzeba, że poczynione ustalenia badawcze zasługują na dalsze opracowania naukowe. This study discusses the relationship between the Methodist Church and the authorities of the People's Republic of Poland from the perspective of Polish Methodists. It analyses a number of issues presented in the literature of the subject related to the religious policy of the People's Republic of Poland based on reminiscences and testimonies obtained from individuals who actively worked for the Methodist Church and knew clergymen who held the highest church positions in the period of the People's Republic of Poland. These reminiscences shed new light on some events related to the Church, at the same time illustrating the attitude of Polish Methodists to them. Not all of the topics discussed are critical to the workings of the Methodist Church in the realities of the People's Republic of Poland, however they provide a more in-depth characterisation of the position of this Church and the stance of its representatives. The article fills a gap in the literature of the subject and is a contribution that can be built upon in further research. It should be noted that the present findings deserve further scientific study. Предметом дослідження є взаємини Методистської Церкви з владою Польської Народної Республіки, показані з точки зору польських методистів. У роботі проаналізовано низку питань конфесійної політики Польської Народної Республіки, представлених у літературі на цю тему, з використанням спогадів і свідчень, отриманих від людей, що були активними діячами Методистської Церкви, а також знали людей, які обіймали найвищі церковні посади за часів Польської Народної Республіки. Ці спогади проливають нове світло на деякі події, повʼязані з Церквою, а також дозволяють проілюструвати підхід до них з боку польських методистів. Не всі порушені у статті питання можна вважати найважливішими для функціонування методистської конфесії в реаліях Польської Народної Республіки, проте вони дозволяють ближче охарактеризувати становище цієї Церкви та позицію її представників. Стаття заповнює існуючу прогалину в літературі на цю тему і має характер внеску в подальші дослідження. Слід зазначити, що зроблені висновки заслуговують на подальші наукові розвідки. Предметом данного исследования являются отношения Методистской церкви с властями Народной Польши, показанные с точки зрения польских методистов. В работе анализируется ряд вопросов конфессиональной политики Народной Польши, представленных в литературе по данной теме, с использованием воспоминаний и свидетельств, полученных от людей, которые были активными членами Методистской церкви, а также знали людей, занимавших высшие церковные должности в период Народной Польши. Эти воспоминания проливают новый свет на некоторые события, связанные с Церковью, а также позволяют проиллюстрировать отношение к ним польских методистов. Не все затронутые темы можно считать наиболее важными для функционирования методистской конфессии в реалиях Польской Народной Республики, тем не менее они позволяют ближе охарактеризовать положение этой Церкви и позицию ее представителей. Статья восполняет существующий пробел в литературе по данной теме и носит характер вклада в дальнейшие исследования. Следует отметить, что результаты исследования заслуживают дальнейшего научного изучения.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Glosa krytyczna do wyroku C-814/21 Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Chruściel, Jakub
    Przedmiotem komentarza jest analiza wyroku Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej z dnia 19 listopada 2024 r. w sprawie C-814/21, dotyczącego prawa obywateli Unii Europejskiej niebędących obywatelami Polski do przynależności do partii politycznych funkcjonujących w Polsce. Celem glosy jest ocena zgodności tego orzeczenia z Konstytucją Rzeczypospolitej Polskiej, analiza wyroku w kontekście zasady przyznania kompetencji wywodzącej się z Traktatu o Unii Europejskiej oraz weryfikacja możliwości stosowania jego postanowień w ramach polskiego porządku prawnego. W komentarzu zastosowano metodę dogmatyczno-prawną. Ujęte zostało orzecznictwo Trybunału Konstytucyjnego, przepisy Konstytucji RP, ustaw i traktatów oraz przekrój stanowisk przedstawicieli doktryny. Wskazano także ewentualne skutki aprobaty wyroku w polskim porządku prawnym. Na podstawie przeprowadzonej analizy należy stwierdzić, iż orzeczenie TSUE wykracza poza przyznane kompetencje (stanowi działanie ultra vires), a stosowanie jego postanowień godziłoby w postanowienia Konstytucji RP, w szczególności art. 11 ust. 1 oraz art. 8 ust. 1 (zasada nadrzędności konstytucji). Zwrócono uwagę na problemy wynikające z tego typu orzecznictwa. W konkluzji podkreślono kluczowe znaczenie kontroli konstytucyjnej oraz suwerennego wyznaczania granic integracji przez państwa członkowskie. The subject of this commentary is an analysis of the judgment of the Court of Justice of the European Union of 19 November 2024 in Case C-814/21 concerning the right of European Union citizens who are not Polish citizens to belong to political parties operating in Poland. The aim of the commentary is to assess the compatibility of this judgment with the Constitution of the Republic of Poland, to analyse the judgment in the context of the principle of conferral of competence derived from the Treaty on European Union, and to verify the applicability of its provisions within the Polish legal order. The commentary uses a dogmatic-legal approach. It covers the case law of the Constitutional Tribunal, provisions of the Polish Constitution, laws and treaties, as well as a cross-section of positions held by representatives of legal doctrine. It also indicates the possible effects of the approval of the judgment in the Polish legal system. Based on the analysis, it should be concluded that the CJEU ruling exceeds its powers (it constitutes an ultra vires action), and the application of its provisions would violate the provisions of the Polish Constitution, in particular Article 11(1) and Article 8(1) (the principle of the supremacy of the Constitution). Attention was drawn to the problems arising from this type of case law. The conclusion emphasised the key importance of constitutional review and the sovereign determination of the limits of integration by Member States. Об’єктом коментаря є аналіз рішення Суду справедливості Європейського Союзу від 19 листопада 2024 року у справі C-814/21, що стосується права громадян Європейського Союзу, які не є громадянами Польщі, на членство в політичних партіях, які діють у Польщі. Метою коментаря є оцінка відповідності цього рішення Конституції Республіки Польща, аналіз його в контексті принципу надання повноважень, що випливає з Договору про Європейський Союз, а також перевірка можливості застосування його положень у межах польського правового порядку. У коментарі застосовано догматико-правовий метод. Проаналізовано судову практику Конституційного Суду, положення Конституції Республіки Польща, законів і міжнародних договорів, а також наведено позиції представників доктрини. Окрему увагу приділено можливим наслідкам визнання рішення чинним у польському правовому порядку. На підставі проведеного аналізу слід констатувати, що рішення СЄС виходить за межі наданих повноважень (є актом ultra vires), а застосування його положень суперечило б положенням Конституції Республіки Польща, зокрема ст. 11 ч. 1 та ст. 8 ч. 1 (принцип верховенства Конституції). У висновках підкреслено ключове значення конституційного контролю та суверенного визначення меж інтеграції державами-членами. Предметом комментария является анализ решения Суда Европейского Союза от 19 ноября 2024 г. по делу C-814/21, касающегося права граждан Европейского Союза, не являющихся гражданами Польши, на членство в политических партиях, действующих в Польше. Целью комментария является оценка соответствия этого решения с Конституцией Республики Польша, анализ решения в контексте принципа предоставления полномочий, вытекающего из Договора о Европейском союзе, а также проверка возможности применения его положений в рамках польского правопорядка. В комментарии использован догматико-правовой метод. В нем отражена судебная практика Конституционного Суда, положения Конституции Республики Польша, законов и договоров, а также мнения представителей правовой доктрины. Также указаны возможные последствия одобрения этого решения в польском правовом порядке. На основании проведенного анализа следует констатировать, что решение Суда Европейского Союза выходит за пределы предоставленных полномочий (является действием ultra vires), а применение его положений противоречило бы положениям Конституции Республики Польша, в частности ст. 11 п. 1 и ст. 8 п. 1 (принцип верховенства Конституции). Были отмечены проблемы, возникающие в связи с такой судебной практикой. В заключении было подчеркнуто ключевое значение конституционного контроля и независимого определения границ интеграции государствами-членами.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Glosa do wyroku Naczelnego Sądu Administracyjnego z dnia 17 kwietnia 2024 r., III OSK 1136/22
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Gacek, Paweł
    Komentowany wyrok dotyczył zagadnienia związanego z orzeczeniem, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji. Wykazano, że postępowanie dyscyplinarne w trybie art. 135fa ust. 1–2 ustawy o Policji jest szczególnym trybem postępowania dyscyplinarnego, które nie jest inicjowane postanowieniem, o którym mowa w art. 134i ust. 5 ustawy o Policji. Argumentowano, że intencją ustawodawcy nie było stworzenie extraordynaryjnego trybu, w którym można by wydawać orzeczenia dyscyplinarne bez przeprowadzenia postępowania dyscyplinarnego, ale trybu szczególnego postępowania dyscyplinarnego, zredukowanego wyłącznie do wydania orzeczenia. Zatem zasadne było uznanie, wbrew stanowisku wymienionego Sądu, że orzeczenie wydane bez wszczynania postępowania dyscyplinarnego inicjuje i jednocześnie kończy postępowanie dyscyplinarne w danej sprawie. Nie jest natomiast orzeczeniem wydanym w ogóle bez przeprowadzenia postępowania dyscyplinarnego. Założenie przeciwne umożliwiałoby bowiem wszczęcie i przeprowadzenie postępowania dyscyplinarnego, a następnie wydanie orzeczenia wobec tego samego policjanta w odniesieniu do tego samego czynu, wobec którego uprzednio zostało już wydane orzeczenie w trybie art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji. Skoro postępowanie dyscyplinarne w sprawie tego samego czynu i tego samego policjanta nie zostałoby prawomocnie zakończone wydaniem orzeczenia w trybie, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, nie istniałaby przeszkoda, o której mowa w art. 135 ust. 1 pkt 3 ustawy o Policji, uniemożliwiająca jego wszczęcie. Brak byłoby także podstaw do wzruszenia prawomocnego orzeczenia, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, w trybie nadzwyczajnym wznowienia postępowania dyscyplinarnego, o którym mowa art. 135r oraz art. 135s ustawy o Policji. Jeżeli orzeczenie, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, zostało wydane w ramach postępowania dyscyplinarnego, to zasadne jest również przyjęcie, że takie prawomocne orzeczenie materializuje przesłankę zawartą w art. 110 ust. 5 pkt 2 ustawy o Policji, która obliguje do obniżenia policjantowi nagrody rocznej za dany rok kalendarzowy. The commented judgement concerns an issue related to the decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act. It is demonstrated that disciplinary proceedings under Article 135fa, paragraphs 1–2 of the Police Act are a special type of disciplinary proceedings which are not instituted by a ruling referred to in Article 134i, paragraph 5 of the Police Act. It is argued that the legislator’s intention was to create an extraordinary procedure in which disciplinary decisions could be issued without conducting disciplinary proceedings, but a special procedure for disciplinary proceedings reduced exclusively to issuing a decision. Therefore, it is justified to conclude, contrary to the position of the aforementioned Court, that a decision issued without instituting disciplinary proceedings, initiates and simultaneously terminates disciplinary proceedings in a given case. However, it is not a decision that is issued without conducting any disciplinary proceedings. The opposite assumption would make it possible to institute and conduct disciplinary proceedings and then issue a decision against the same police officer in relation to the same act for which a decision had already been issued pursuant to Article 135fa, section 1 of the Police Act. Since disciplinary proceedings concerning the same act and the same police officer would not be legally concluded by issuing a decision in the manner referred to in Article 135fa paragraph 1 of the Police Act, there would be no obstacle, referred to in Article 135 paragraph 1 item 3 of the Police Act, to instituting them again. There would also be no grounds for challenging a final decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act, or for reopening disciplinary proceedings under the extraordinary procedure referred to in Article 135r and Article 135s of the Police Act. If the decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act has been issued as part of disciplinary proceedings, it is also reasonable to assume that such a final decision materialises the premise contained in Article 110, paragraph 5, item 2 of the Police Act, which requires that annual bonus awarded to the police officer for a given calendar year be reduced. Коментованe судовe рішення стосувалося питання, пов’язаного з рішенням, про яке йдеться в ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію. Було доведено, що дисциплінарне провадження за ст. 135fa пп. 1–2 Закону про поліцію є особливим порядком дисциплінарного провадження, що не ініціюється рішенням, про яке йдеться у ст. 134i п. 5 Закону про поліцію. Було аргументовано, що наміром законодавця не було створення надзвичайної процедури, у межах якої можна було б ухвалювати дисциплінарні рішення без проведення дисциплінарного провадження, а запровадження особливої процедури дисциплінарного провадження, зведеної виключно до винесення рішення. Отже, було обґрунтовано визнати, всупереч позиції зазначеного суду, що рішення, винесене без порушення дисциплінарного провадження, ініціює і одночасно завершує дисциплінарне провадження у даній справі. Воно не є рішенням, винесеним повністю без проведення дисциплінарного провадження. Протилежне припущення дало б можливість розпочати та провести дисциплінарне провадження, а потім ухвалити рішення щодо того самого поліцейського стосовно того самого діяння, щодо якого раніше вже було ухвалено рішення в порядку, передбаченому ст. 135fa п. 1 Закону про поліцію. Оскільки дисциплінарне провадження у справі про той самий вчинок і того самого поліцейського не могло б бути правомірно завершене винесенням рішення в порядку, передбаченому ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію, не існувало б перешкоди, про яку йдеться у ст. 135 ч. 1 п. 3 Закону про поліцію, що унеможливлює його порушення. Також не було б підстав для оскарження остаточного рішення, про яке йдеться у ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію, у порядку надзвичайного поновлення дисциплінарного провадження, про яке йдеться у ст. 135r та ст. 135s Закону про поліцію. Якщо рішення, про яке йдеться у ст. 135fa абз. 1 Закону про поліцію, було ухвалено в межах дисциплінарного провадження, то також обґрунтовано вважати, що таке остаточне рішення реалізує передумову, передбачену у ст. 110 ч. 5 п. 2 Закону про поліцію, яка зобов’язує зменшити поліцейському річну премію за відповідний календарний рік. Комментируемое решение касалось вопроса, связанного с постановлением, упомянутым в ст. 135fa п. 1 Закона о Полиции. Было доказано, что дисциплинарное производство в порядке ст. 135fa п. 1–2 Закона о Полиции является особым порядком дисциплинарного производства, которое не инициируется постановлением, упомянутым в ст. 134i п. 5 Закона о Полиции. Было аргументировано, что намерением законодателя было не создание чрезвычайного порядка, в котором можно было бы выносить дисциплинарные решения без проведения дисциплинарного разбирательства, а особый порядок дисциплинарного разбирательства, сведенный исключительно к вынесению решения. Таким образом, было обоснованным признать, вопреки позиции указанного суда, что решение, вынесенное без возбуждения дисциплинарного разбирательства, инициирует и одновременно завершает дисциплинарное разбирательство по данному делу. Однако оно не является решением, вынесенным без проведения дисциплинарного разбирательства. Противоположное предположение позволяло бы возбудить и провести дисциплинарное производство, а затем вынести решение в отношении того же полицейского в связи с тем же деянием, в отношении которого ранее уже было вынесено решение в порядке, предусмотренном статьей 135fa части 1 Закона о Полиции. Поскольку дисциплинарное производство по делу об одном и том же деянии и в отношении одного и того же полицейского не было бы закончено вынесением решения в порядке, предусмотренном статьей 135fa части 1 Закона о Полиции, не существовало бы препятствие, о котором говорится в ст. 135 п. 1 п. 3 Закона о Полиции, предотвращающее его возбуждение. Также не было бы оснований для обжалования окончательного решения, о котором говорится в статье 135fa пункта 1 Закона о Полиции, в порядке чрезвычайного возобновления дисциплинарного разбирательства, о котором говорится в статье 135r и статье 135s Закона о Полиции. Если решение, о котором говорится в статье 135fa п. 1 Закона о Полиции, было вынесено в рамках дисциплинарного разбирательства, то обоснованным является также предположение, что такое правомочное решение материализует предпосылку, содержащуюся в ст. 110 п. 5 п. 2 Закона о Полиции, которая обязывает снизить полицейскому годовую премию за данный календарный год.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Wybrane problemy zakresu ochrony immunitetowej sędziego i prokuratora
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Roch, Adam
    W artykule omówione zostały mające źródła konstytucyjne uregulowania związane z zakresem obowiązywania immunitetu sędziowskiego. Z uwagi na to, że na poziomie ustawowym immunitet dotyczy też prokuratorów, przedstawiono również normy obejmujące tę grupę zawodową, uwzględniając ponadto istniejące odmienności normatywne. Autor zaprezentował poglądy doktryny i orzecznictwa związane z momentem, od i do którego obowiązuje ochrona immunitetowa. Dokonał również szczegółowej analizy nieporuszanej dotąd szerzej w literaturze kwestii podstaw orzekania przez sąd dyscyplinarny w sprawach o wyrażenie zgody na zatrzymanie sędziego, a także odnośnie do możliwości objęcia immunitetem przedmiotów lub pomieszczeń należących do sędziego lub prokuratora, opatrując te kwestie własnym komentarzem. This article discusses the constitutional regulations related to the extent of the immunity of judges. Since at the statutory level, judicial immunity also applies to prosecutors, the norms regarding this professional group are also discussed, taking into account the existing normative differences. The author presents views found in the doctrine and past rulings regarding the moments when immunity protection starts and ceases to apply. He also analyses in detail and provides his own commentary on problems which have not been discussed in greater depth in the literature so far, namely, the question of the grounds for the disciplinary court’s ruling in cases concerning permission to detain a judge, as well as the question of the possibility of extending immunity to the judge’s or prosecutor’s belongings or office space. У статті розглядаються норми конституційного походження, що стосуються обсягу суддівської недоторканності. У зв’язку з тим, що на законодавчому рівні недоторканність поширюється і на прокурорів, норми, що стосуються цієї професійної групи, також представлені з урахуванням існуючих нормативних розбіжностей. Автор представив погляди доктрини та судової практики щодо моменту, з якого і до якого застосовується захист недоторканності. Він також детально проаналізував питання підстав для винесення дисциплінарним судом ухвал у справах про надання згоди на затримання судді, яке досі не обговорювалося в літературі, а також можливість надання імунітету об’єктам чи приміщенням, що належать судді чи прокурору, надавши власний коментар з цих питань. В статье рассматриваются конституционно закрепленные нормы, касающиеся объема судебного иммунитета. В связи с тем, что на законодательном уровне иммунитет распространяется и на прокуроров, представлены нормы, охватывающие и эту профессиональную группу, с учетом, в том числе, существующих нормативных различий. Автор представил взгляды доктрины и судебной практики, касающиеся момента, с которого и до которого действует защита иммунитета. Он также провел подробный анализ вопроса об основаниях вынесения дисциплинарным судом постановлений по делам о даче согласия на заключение судьи под стражу, который до сих пор не рассматривался в литературе, а также о возможности распространения такой защиты на предметы или помещения, принадлежащие судье или прокурору, представив собственный комментарий по этим вопросам.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Ustawa zasadnicza Państwa Watykańskiego z dnia 13 maja 2023 r. Tłumaczenie i komentarz
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Dyda, Konrad
    W dniu 13 maja 2023 r. Ojciec Święty Franciszek promulgował nową ustawę zasadniczą Państwa-Miasta Watykan. Jest to trzecia ustawa zasadnicza wydana dla tego państwa. Przyniosła szereg istotnych zmian, wśród których kluczowe wydaje się wprowadzenie do watykańskiego porządku prawnego zasady oddzielenia porządku państwowego od Kurii Rzymskiej i innych instytucji Stolicy Apostolskiej oraz wyraźne zapewnienie szeregu rozwiązań składających się na zasadę legalizmu. Zmiany wprowadzone za sprawą tego aktu należy postrzegać w perspektywie dynamicznego rozwoju watykańskiego porządku prawnego. Obecnie są one determinowane przez „dostosowywanie” tego systemu do norm prawa międzynarodowego. Nie zmienia to jednak faktu, że ustawodawca watykański zasadniczą rolę w systemie prawnym Państwa Watykańskiego nadal przyznaje prawu kanonicznemu. Można przyjąć, że prawo kanoniczne przede wszystkim określa naturę Państwa Watykańskiego, jest podstawowym źródłem prawa, pierwszym kryterium interpretacji ustaw, przesłanką recepcji prawa włoskiego oraz granicą „dostosowywania” się prawa watykańskiego do norm prawa międzynarodowego, a także wyznacza podstawowe zasady watykańskiego porządku prawnego, zwłaszcza w obszarze prawa procesowego. Ostatni ze wskazanych obszarów jest o tyle ciekawy, że w Państwie Watykańskim obowiązują różnorakie ustawy regulujące kwestie proceduralne – od recypowanych z włoskiego prawa, po wydane specjalnie dla Państwa Watykańskiego (Kodeks postępowania cywilnego). On 13 May 2023, Pope Francis promulgated a new fundamental law for the Vatican City State. This is the third fundamental law issued for this state. It brought about a number of significant changes, among which the most important seem to be the introduction into the Vatican legal system of the principle of separation of the state order from the Roman Curia and other institutions of the Holy See, as well as a clear provision of a number of solutions constituting the principle of legalism. The changes introduced by this act should be seen in the context of the dynamic development of the Vatican legal system. Currently, they are determined by the ‘adaptation’ of this system to international law standards. However, this does not change the fact that the Vatican legislator continues to assign a fundamental role in the legal system of the Vatican State to canon law. It can be assumed that canon law primarily defines the nature of the Vatican State, is the fundamental source of law, the primary criterion for interpreting statutes, the basis for the reception of Italian law and the limit of the ‘adaptation’ of Vatican law to international law standards, and also sets out the basic principles of the Vatican legal order, especially in the area of procedural law. The last of these areas is interesting in that the Vatican City State has various laws regulating procedural issues, ranging from those adopted from Italian law to those issued specifically for the Vatican City State (Code of Civil Procedure). 13 травня 2023 року Святіший Отець Франциск проголосив нову конституцію Держави-Міста Ватикан. Це третя конституція, ухвалена для цієї держави. Вона принесла ряд суттєвих змін, серед яких ключовою видається впровадження до ватиканського правового порядку принципу відокремлення державного управління від Римської курії та інших інституцій Апостольської столиці, а також чітке забезпечення низки рішень, що реалізують принцип легалізму. Зміни, внесені цим актом, слід розглядати в перспективі динамічного розвитку ватиканського правового порядку. Нині вони визначаються як “адаптація” цієї системи до норм міжнародного права. Це, однак, не змінює того факту, що ватиканський законодавець продовжує відводити канонічному праву провідну роль у правовій системі Ватикану. Можна вважати, що канонічне право, перш за все, визначає природу Ватиканської держави, є основним джерелом права, першим критерієм тлумачення законів, передумовою рецепції італійського права та межею “адаптації” ватиканського права до норм міжнародного права, а також визначає ключові принципи ватиканського правового порядку, зокрема в сфері процесуального права. Остання з зазначених сфер є цікавою тим, що у Ватикані діють різноманітні закони, що регулюють процедурні питання – від запозичених з італійського права до нормативних актів, виданих спеціально для Ватикану (Цивільний процесуальний кодекс). 13 мая 2023 г. Святой Отец Франциск обнародовал новый основной закон Государства Града Ватикан. Это третий основной закон, изданный для этого государства. Он внес ряд существенных изменений, среди которых ключевым является введение в правовой порядок Ватикана принципа отделения государственного порядка от Римской Курии и других институтов Апостольского Престола, а также четкое обеспечение ряда решений, составляющих принцип легализма. Изменения, внесенные этим законом, следует рассматривать в перспективе динамичного развития правового порядка Ватикана. В настоящее время они определяются «адаптацией» этой системы к нормам международного права. Однако это не меняет того факта, что законодатель Ватикана по-прежнему отводит каноническому праву основополагающую роль в правовой системе Государства Града Ватикан. Можно считать, что каноническое право, прежде всего, определяет природу Государства Града Ватикан, является основным источником права, первым критерием толкования законов, предпосылкой для принятия итальянского права и границей «адаптации» ватиканского права к нормам международного права, а также определяет основные принципы ватиканского правопорядка, особенно в области процессуального права. Последний из указанных аспектов интересен тем, что в Ватикане действуют различные законы, регулирующие процессуальные вопросы – от перенятых из итальянского права до специально принятых для Государства Града Ватикан (Гражданский процессуальный кодекс).
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Rozwiązania prawnopodatkowe zawarte w ustawie o podatku dochodowym od osób prawnych przeciwdziałające unikaniu opodatkowania. Artykuł recenzyjny monografii Karoliny Rutkowskiej-Barnaś, Szczególne klauzule antyabuzywne w polskim porządku prawnym. Między unikaniem opodatkowania a planowaniem podatkowym, stan prawny na 1 czerwca 2024 r., Wolters Kluwer Polska, Warszawa 2024
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Münnich, Monika
    Artykuł jest poświęcony problematyce związanej z wprowadzaniem do przepisów prawa podatkowego, a w szczególności ustawy o podatku dochodowym od osób prawnych coraz liczniejszych i coraz bardziej skomplikowanych, nie tylko pod względem prawnym, ale również stricte językowym, rozwiązań normatywnych. Zgodnie z intencją projektodawców ich zasadniczym celem jest uszczelnianie system podatkowego. Jednym z podstawowych problemów rezonujących na praktykę podatkową jest brak jednolitej interpretacji zakresów znaczeniowych pojęć wykorzystywanych do konstrukcji owych instytucji prawnych, takich jak unikanie opodatkowania, uchylanie się od opodatkowania, nadużycie prawa lub planowanie podatkowe, czy też wyrażenia kluczowego dla niniejszego artykułu, jakim są klauzule antyabuzywne. Niestety owa niejednolitość pojmowania wymienionych pojęć występuje także w literaturze przedmiotu. Przedstawione w artykule rozważania mają charakter stricte teoretyczno-prawny i prowadzone są na kanwie lektury monografii K. Rutkowskiej-Barnaś, poświęconej tej właśnie tematyce. The article is devoted to issues related to the introduction of increasingly numerous and complex normative solutions into tax law, in particular the Corporate Income Tax Act, not only in legal terms, but also strictly in linguistic terms. According to the intention of the drafters, their main goal is to tighten up the tax system. One of the fundamental problems affecting tax practice is the lack of a uniform interpretation of the meanings of terms used to construct legal institutions, such as tax avoidance, tax evasion, abuse of law or tax planning, or the term key to this article, namely anti-abuse clauses. Unfortunately, this inconsistency in understanding the above concepts is also present in the literature on the subject. The considerations presented in this article relate strictly to the theory of law and are based on a reading of the monograph by K. Rutkowska-Barnaś devoted to this very subject. Стаття присвячена проблематиці впровадження до податкового законодавства, зокрема до Закону про податок на прибуток юридичних осіб, дедалі численніших і дедалі складніших – як з юридичної, так і з мовної точки зору – нормативних положень. Згідно з задумом авторів законопроєкту, їхньою основною метою є ущільнення податкової системи. Однією з основних проблем, що знаходять відображення у податковій практиці, є відсутність єдиного тлумачення значень понять, які використовуються для формування таких правових інститутів, як ухилення від сплати податків, уникнення оподаткування, зловживання правом або податкове планування, а також ключового для цієї статті терміна – антизловживні положення. На жаль, така неоднорідність тлумачення вказаних понять спостерігається також у фаховій літературі з цієї тематики. Міркування, викладені в статті, мають суто теоретико-правовий характер і ґрунтуються на монографії К. Рутковської-Барнась, присвяченій цій тематиці. Статья посвящена проблемам, связанным с введением в налоговое законодательство, в частности в закон о налоге на прибыль юридических лиц, все более многочисленных и сложных, не только с юридической, но и с чисто лингвистической точки зрения, нормативных решений. Согласно замыслу авторов законопроекта, их основной целью является улучшение эффективности налоговой системы. Одной из основных проблем, влияющих на налоговую практику, является отсутствие единой интерпретации содержания понятий, используемых для построения таких правовых институтов, как уклонение от налогообложения, уклонение от уплаты налогов, злоупотребление правом или налоговое планирование, а также ключевого для данной статьи выражения «антизлоупотребительные оговорки». К сожалению, такая неоднородность понимания указанных понятий встречается также в литературе по данному вопросу. Рассуждения, представленные в статье, носят stricte теоретико-правовой характер и основаны на монографии К. Рутковской-Барнась, посвященной именно этой теме.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,