Złożoność problematyki recepcji ustawy w kontekście jej promulgacji w kanonicznym porządku prawnym

Abstract

Zasadniczym przedmiotem uwagi Autora w prezentowanym opracowaniu jest namysł nad zjawiskiem recepcji promulgowanej ustawy. Wykazał on, iż zjawisko to ma złożony charakter. W rozważaniach nad tym zagadnieniem za nieadekwatne Autor uznał proste przejęcie desygnatów słowa „recipere”. W doktrynie kanonistycznej bowiem wyodrębniono dwie kategorie recepcji, których znaczenia istotnie odbiegają od znaczeń lingwistycznych: recepcję prawną wiążącą się jedynie z transferem prawa oraz recepcję faktyczną wiążącą się z przestrzeganiem prawa. Autor dowiódł, iż pierwsza kategoria ma charakter prawny, druga z kolei – walor teologiczny. W jego przekonaniu te kategorie wzajemnie się dopełniają. Na tym jednak nie poprzestał, gdyż postawił pytanie o ratio takich rozwiązań. Wyraził pogląd, iż przyjęcie minimalistycznych wymogów prawnych w odniesieniu do recepcji prawnej wynika z faktu, iż w porządkach prawnych dąży się to tego, aby stanowione prawo było pewne, w sensie pewności co do jego obowiązywania. Jego zdaniem wymóg ten jest realizacją jednego z celów funkcjonowania prawa, jakim jest zapewnienie ładu społecznego. Inny wymiar, zdaniem Autora, ma akceptacja faktyczna, przejawiająca się w zjawisku przestrzegania ustawy przez wspólnotę wiernych. W tej hipotezie ratio tego rozwiązania wynika z powodów teologicznych, za które uznał konstytucję Kościoła i związany z nim fenomen wiary.

The main focus of the present study is a reflection on the phenomenon of reception of a newly promulgated law. The issue is shown to be a complex one. The author believes that in understanding the term “reception”, it is inadequate to simply adopt the referents of the word “recipere”. The doctrine of Canon Law makes a distinction between two categories of reception, whose meanings differ substantially from their linguistic denotation: legal reception, which is associated solely with the transfer of law, and factual reception, which is related to the observance of law. The author demonstrates that while the former category has a legal nature, the latter has a theological value. In his opinion, these categories complement each other. However, he goes beyond that observation to ask about the ratio of such solutions. He expresses a view that minimalist legal requirements in relation to legal reception are adopted because legal systems strive to ensure that the law they establish is certain, in the sense that it is certain to be enforceable. In the author’s opinion, this requirement is the realisation of one of the purposes of the functioning of law, which is to ensure social order. Factual acceptance takes on a different dimension, as it is manifested in a community of believers observing a law. In this hypothesis, the ratio of this solution has theological grounds, which the author believes to be the constitution of the Church and the phenomenon of faith related to the Church.

У представленому дослідженні основним об’єктом уваги автора є рефлексія над феноменом рецепції промульгованого закону. Автором показано, що це явище має комплексну природу. Розглядаючи це питання, автор вважає недостатнім просте сприйняття значення слова “recipere”. Канонічна доктрина розрізняє дві категорії рецепції, значення яких суттєво відрізняються від лінгвістичних: юридичну рецепцію, яка передбачає лише передачу права, і фактичну рецепцію, яка передбачає дотримання права. Автор довів, що перша категорія має юридичний характер, тоді як друга – богословське забарвлення. На його думку, ці категорії доповнюють одна одну. Однак на цьому він не зупинився, оскільки поставив питання про співвідношення таких рішень. Він висловив думку, що прийняття мінімалістичних правових вимог щодо правової рецепції випливає з того, що правові порядки прагнуть забезпечити певність прийнятого закону, в сенсі визначеності щодо його дійсності. На його думку, ця вимога є реалізацією однієї з цілей функціонування права, яка полягає у забезпеченні соціального порядку. Іншим виміром, на думку автора, є фактичне прийняття, що проявляється у феномені дотримання права спільнотою віруючих. У цій гіпотезі співвідношення такого рішення випливає з богословських причин, для чого він розглядає конституцію Церкви і пов’язаний з нею феномен віри.

Основным объектом внимания автора в представленном исследовании является осмысление феномена рецепции промульгированного закона. Он показывает, что это явление имеет комплексный характер. Рассматривая этот вопрос, Автор счел недостаточным простое принятие наименований слова «recipere». Каноническая доктрина выделяет две категории рецепции, значения которых существенно отличаются от лингвистических: юридическая рецепция, предполагающая только передачу права, и фактическая рецепция, предполагающая соблюдение права. Автор доказал, что первая категория имеет юридический характер, а вторая – теологическое значение. По его мнению, эти категории дополняют друг друга. Однако на этом он не остановился и поставил вопрос о ratio таких решений. Он выразил мнение, что принятие минималистских правовых требований в отношении юридической рецепции обусловлено тем, что правовые порядки стремятся к тому, чтобы созданный закон был определенным, в смысле уверенности в его действительности. По его мнению, это требование является реализацией одной из целей функционирования права, которая заключается в обеспечении социального порядка. Другим аспектом, по мнению автора, является фактическое принятие, проявляющееся в явлении соблюдения закона общиной верующих. В этой гипотезе ratio данного решения обусловлено теологическими причинами, к которым он относит конституцию Церкви и связанный с ней феномен веры.