Zaległość podatkowa w podatku VAT spółki cywilnej jako „zobowiązanie upadłego” w postępowaniu upadłościowym byłego wspólnika spółki cywilnej

Abstract

Spółka cywilna może być podatnikiem podatku VAT. Przedmiotem niniejszego opracowania jest zagadnienie zakwalifikowania zaległości podatkowej w podatku VAT spółki cywilnej jako „zobowiązanie upadłego” albo jako „zobowiązanie masy” w postępowaniu upadłościowym byłego wspólnika spółki cywilnej. Kwestia odpowiedniej kwalifikacji należności ma kluczowe znaczenie. W istocie rzeczy przyporządkowanie tej należności do jednej lub drugiej wymienionej kategorii bardziej lub mniej uprawdopodabnia zaspokojenie należności Skarbu Państwa z tytułu VAT. Z jednej strony jeżeli decyzja podatkowa o odpowiedzialności podatkowej byłego wspólnika jest wydawana po ogłoszeniu upadłości wspólnika, to okoliczność ta prima facie może sugerować kwalifikację jako „zobowiązanie masy”. Z drugiej strony jeżeli czynności opodatkowane podatkiem VAT zostały dokonane przez spółkę cywilną przed ogłoszeniem upadłości jej wspólnika, wówczas jest to źródło dla „zobowiązań upadłego”. Spółka cywilna w przestrzeni prawa cywilnego nie ma osobnej podmiotowości prawnej, nie ma zdolności prawnej, nie ma własnego majątku. Nie można ogłosić upadłości spółki cywilnej. Podmiotami prawa są jej wspólnicy. Upadłość któregokolwiek ze wspólników stanowi przyczynę ustawową rozwiązania spółki cywilnej. Z tych względów w opracowaniu broniony jest pogląd o kwalifikacji jako „zobowiązanie upadłego”.

A civil partnership may be a VAT payer. The subject of this study is the issue of qualifying a civil partnership's VAT arrears as a "bankrupt's liability" or as a "liability of the estate" in bankruptcy proceedings of a former partner of a civil partnership. The issue of appropriate qualification of the receivable is of key importance. In fact, assigning this receivable to one or the other of the above-mentioned categories increases or decreases the prospects for satisfying the State Treasury's receivables. On the one hand, if a tax decision on the tax liability of a former partner is issued after the declaration of bankruptcy of the partner, this circumstance may suggest qualification as a "liability of the estate". On the other hand, if the activities taxed with VAT were carried out by the civil partnership before the declaration of bankruptcy of its partner, then this is a source for "bankrupt's liabilities". In the area of ​​civil law, a civil partnership does not have a separate legal entity; it does not have legal capacity; it does not have its own assets. It is not possible to declare bankruptcy of a civil partnership. Its partners are the legal entities. The bankruptcy of any of them constitutes a statutory reason for dissolving the civil partnership. For these reasons, the study defends the view of the qualification as a "bankrupt's obligation".

Цивільне товариство може бути платником податку на додану вартість. Предметом цього дослідження є питання класифікації податкової заборгованості цивільного товариства з податку на додану вартість як “зобовʼязання банкрута” або як “зобовʼязання маси” у процедурі банкрутства колишнього учасника цивільного товариства. Питання відповідної класифікації заборгованості має ключове значення. По суті, віднесення цієї заборгованості до однієї або іншої з зазначених категорій більш-менш визначає можливість задоволення вимог Державного казначейства щодо сплати ПДВ. З одного боку, якщо податкове рішення про податкову відповідальність колишнього учасника приймається після оголошення банкрутства учасника, ця обставина prima facie може свідчити про кваліфікацію як “зобов’язання маси”. З іншого боку, якщо операції, оподатковувані ПДВ, були здійснені цивільним товариством до оголошення банкрутства його учасника, то це є джерелом “зобов’язань банкрута”. Цивільне товариство в рамках цивільного права не має окремої правосуб’єктності, не має правоздатності та не має власного майна. Не можна оголосити банкрутство цивільного товариства. Суб’єктами права є його партнери. Банкрутство будь-якого з партнерів є законною підставою для розірвання цивільного товариства. З цих міркувань у дослідженні відстоюється думка про кваліфікацію як “зобов’язання банкрута”.

Налогоплательщиком НДС может быть простое товарищество. Предметом настоящего исследования является вопрос о квалификации налоговой задолженности по НДС простого товарищества как «обязательства банкрота» или как «обязательства конкурсной массы» в рамках процедуры банкротства бывшего участника простого товарищества. Вопрос о правильной квалификации задолженности имеет ключевое значение. По сути, отнесение этой задолженности к одной из указанных категорий в большей или меньшей степени повышает вероятность удовлетворения требований в пользу Государственной казны по НДС. С одной стороны, если налоговое решение об ответственности бывшего участника принимается после объявления о банкротстве участника, то это обстоятельство prima facie может предполагать квалификацию как «обязательство конкурсной массы». С другой стороны, если действия, облагаемые НДС, были совершены простым товариществом до объявления о банкротстве его участника, то это является источником «обязательств банкрота». Простое товарищество в рамках гражданского права не имеет отдельной правосубъектности, не имеет правоспособности, не имеет собственного имущества. Нельзя объявить банкротство простого товарищества. Субъектами права являются его участники. Банкротство любого из участников является законным основанием для ликвидации простого товарищества. По этим причинам в данной работе отстаивается точка зрения о квалификации в качестве «обязательства банкрота».