Glosa do wyroku Naczelnego Sądu Administracyjnego z dnia 17 kwietnia 2024 r., III OSK 1136/22

Abstract

Komentowany wyrok dotyczył zagadnienia związanego z orzeczeniem, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji. Wykazano, że postępowanie dyscyplinarne w trybie art. 135fa ust. 1–2 ustawy o Policji jest szczególnym trybem postępowania dyscyplinarnego, które nie jest inicjowane postanowieniem, o którym mowa w art. 134i ust. 5 ustawy o Policji. Argumentowano, że intencją ustawodawcy nie było stworzenie extraordynaryjnego trybu, w którym można by wydawać orzeczenia dyscyplinarne bez przeprowadzenia postępowania dyscyplinarnego, ale trybu szczególnego postępowania dyscyplinarnego, zredukowanego wyłącznie do wydania orzeczenia. Zatem zasadne było uznanie, wbrew stanowisku wymienionego Sądu, że orzeczenie wydane bez wszczynania postępowania dyscyplinarnego inicjuje i jednocześnie kończy postępowanie dyscyplinarne w danej sprawie. Nie jest natomiast orzeczeniem wydanym w ogóle bez przeprowadzenia postępowania dyscyplinarnego. Założenie przeciwne umożliwiałoby bowiem wszczęcie i przeprowadzenie postępowania dyscyplinarnego, a następnie wydanie orzeczenia wobec tego samego policjanta w odniesieniu do tego samego czynu, wobec którego uprzednio zostało już wydane orzeczenie w trybie art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji. Skoro postępowanie dyscyplinarne w sprawie tego samego czynu i tego samego policjanta nie zostałoby prawomocnie zakończone wydaniem orzeczenia w trybie, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, nie istniałaby przeszkoda, o której mowa w art. 135 ust. 1 pkt 3 ustawy o Policji, uniemożliwiająca jego wszczęcie. Brak byłoby także podstaw do wzruszenia prawomocnego orzeczenia, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, w trybie nadzwyczajnym wznowienia postępowania dyscyplinarnego, o którym mowa art. 135r oraz art. 135s ustawy o Policji. Jeżeli orzeczenie, o którym mowa w art. 135fa ust. 1 ustawy o Policji, zostało wydane w ramach postępowania dyscyplinarnego, to zasadne jest również przyjęcie, że takie prawomocne orzeczenie materializuje przesłankę zawartą w art. 110 ust. 5 pkt 2 ustawy o Policji, która obliguje do obniżenia policjantowi nagrody rocznej za dany rok kalendarzowy.

The commented judgement concerns an issue related to the decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act. It is demonstrated that disciplinary proceedings under Article 135fa, paragraphs 1–2 of the Police Act are a special type of disciplinary proceedings which are not instituted by a ruling referred to in Article 134i, paragraph 5 of the Police Act. It is argued that the legislator’s intention was to create an extraordinary procedure in which disciplinary decisions could be issued without conducting disciplinary proceedings, but a special procedure for disciplinary proceedings reduced exclusively to issuing a decision. Therefore, it is justified to conclude, contrary to the position of the aforementioned Court, that a decision issued without instituting disciplinary proceedings, initiates and simultaneously terminates disciplinary proceedings in a given case. However, it is not a decision that is issued without conducting any disciplinary proceedings. The opposite assumption would make it possible to institute and conduct disciplinary proceedings and then issue a decision against the same police officer in relation to the same act for which a decision had already been issued pursuant to Article 135fa, section 1 of the Police Act. Since disciplinary proceedings concerning the same act and the same police officer would not be legally concluded by issuing a decision in the manner referred to in Article 135fa paragraph 1 of the Police Act, there would be no obstacle, referred to in Article 135 paragraph 1 item 3 of the Police Act, to instituting them again. There would also be no grounds for challenging a final decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act, or for reopening disciplinary proceedings under the extraordinary procedure referred to in Article 135r and Article 135s of the Police Act. If the decision referred to in Article 135fa, paragraph 1 of the Police Act has been issued as part of disciplinary proceedings, it is also reasonable to assume that such a final decision materialises the premise contained in Article 110, paragraph 5, item 2 of the Police Act, which requires that annual bonus awarded to the police officer for a given calendar year be reduced.

Коментованe судовe рішення стосувалося питання, пов’язаного з рішенням, про яке йдеться в ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію. Було доведено, що дисциплінарне провадження за ст. 135fa пп. 1–2 Закону про поліцію є особливим порядком дисциплінарного провадження, що не ініціюється рішенням, про яке йдеться у ст. 134i п. 5 Закону про поліцію. Було аргументовано, що наміром законодавця не було створення надзвичайної процедури, у межах якої можна було б ухвалювати дисциплінарні рішення без проведення дисциплінарного провадження, а запровадження особливої процедури дисциплінарного провадження, зведеної виключно до винесення рішення. Отже, було обґрунтовано визнати, всупереч позиції зазначеного суду, що рішення, винесене без порушення дисциплінарного провадження, ініціює і одночасно завершує дисциплінарне провадження у даній справі. Воно не є рішенням, винесеним повністю без проведення дисциплінарного провадження. Протилежне припущення дало б можливість розпочати та провести дисциплінарне провадження, а потім ухвалити рішення щодо того самого поліцейського стосовно того самого діяння, щодо якого раніше вже було ухвалено рішення в порядку, передбаченому ст. 135fa п. 1 Закону про поліцію. Оскільки дисциплінарне провадження у справі про той самий вчинок і того самого поліцейського не могло б бути правомірно завершене винесенням рішення в порядку, передбаченому ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію, не існувало б перешкоди, про яку йдеться у ст. 135 ч. 1 п. 3 Закону про поліцію, що унеможливлює його порушення. Також не було б підстав для оскарження остаточного рішення, про яке йдеться у ст. 135fa ч. 1 Закону про поліцію, у порядку надзвичайного поновлення дисциплінарного провадження, про яке йдеться у ст. 135r та ст. 135s Закону про поліцію. Якщо рішення, про яке йдеться у ст. 135fa абз. 1 Закону про поліцію, було ухвалено в межах дисциплінарного провадження, то також обґрунтовано вважати, що таке остаточне рішення реалізує передумову, передбачену у ст. 110 ч. 5 п. 2 Закону про поліцію, яка зобов’язує зменшити поліцейському річну премію за відповідний календарний рік.

Комментируемое решение касалось вопроса, связанного с постановлением, упомянутым в ст. 135fa п. 1 Закона о Полиции. Было доказано, что дисциплинарное производство в порядке ст. 135fa п. 1–2 Закона о Полиции является особым порядком дисциплинарного производства, которое не инициируется постановлением, упомянутым в ст. 134i п. 5 Закона о Полиции. Было аргументировано, что намерением законодателя было не создание чрезвычайного порядка, в котором можно было бы выносить дисциплинарные решения без проведения дисциплинарного разбирательства, а особый порядок дисциплинарного разбирательства, сведенный исключительно к вынесению решения. Таким образом, было обоснованным признать, вопреки позиции указанного суда, что решение, вынесенное без возбуждения дисциплинарного разбирательства, инициирует и одновременно завершает дисциплинарное разбирательство по данному делу. Однако оно не является решением, вынесенным без проведения дисциплинарного разбирательства. Противоположное предположение позволяло бы возбудить и провести дисциплинарное производство, а затем вынести решение в отношении того же полицейского в связи с тем же деянием, в отношении которого ранее уже было вынесено решение в порядке, предусмотренном статьей 135fa части 1 Закона о Полиции. Поскольку дисциплинарное производство по делу об одном и том же деянии и в отношении одного и того же полицейского не было бы закончено вынесением решения в порядке, предусмотренном статьей 135fa части 1 Закона о Полиции, не существовало бы препятствие, о котором говорится в ст. 135 п. 1 п. 3 Закона о Полиции, предотвращающее его возбуждение. Также не было бы оснований для обжалования окончательного решения, о котором говорится в статье 135fa пункта 1 Закона о Полиции, в порядке чрезвычайного возобновления дисциплинарного разбирательства, о котором говорится в статье 135r и статье 135s Закона о Полиции. Если решение, о котором говорится в статье 135fa п. 1 Закона о Полиции, было вынесено в рамках дисциплинарного разбирательства, то обоснованным является также предположение, что такое правомочное решение материализует предпосылку, содержащуюся в ст. 110 п. 5 п. 2 Закона о Полиции, которая обязывает снизить полицейскому годовую премию за данный календарный год.