Studia Prawnicze KUL, 2025, nr 1

Permanent URI for this collection

https://hdl.handle.net/20.500.12153/8552

Browse

Browsing Studia Prawnicze KUL, 2025, nr 1 by Issue Date

Filter results by year or month
Now showing 1 - 17 of 17
  • Item
    Wykorzystanie skargi międzypaństwowej w konflikcie armeńsko-azerbejdżańskim o Górski Karabach
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Kowalski, Jarosław
    Przedmiotem artykułu jest skarga międzypaństwowa unormowana w art. 33 Europejskiej Konwencji Praw Człowieka. Środek ten w pierwotnym założeniu miał za zadanie chronić prawa i wolności zawarte w Konwencji. Analiza jego stosowania prowadzi do konstatacji, że stopniowej zmianie ulega cel, dla którego rzeczony środek prawny jest stosowany. Analizując ostatnie skargi międzypaństwowe Armenii i Azerbejdżanu, można wyciągnąć wniosek, że środek ten jest obecnie dodatkowym narzędziem realizacji polityki międzynarodowej przez skonfliktowane państwa, niekoniecznie zaś środkiem ochrony praw i wolności konwencyjnych. This article deals with the inter-state complaint standardised in Article 33 of the European Convention on Human Rights. This measure was originally intended to protect the rights and freedoms enshrined in the Convention. An analysis of its application indicates that the purpose for which the remedy is used is gradually changing. Analysing the recent inter-state complaints of Armenia and Azerbaijan, one can conclude that this measure is now an additional tool for implementing international policy by conflicting states and not necessarily a means of protecting Convention rights and freedoms. Предметом цієї статті є міждержавна скарга, передбачена в статті 33 Європейської конвенції з прав людини. Цей захід спочатку був призначений для захисту прав і свобод, закріплених у Конвенції. Аналіз практики її застосування дає підстави стверджувати, що мета, з якою використовується цей засіб, поступово змінюється. Аналізуючи останні міждержавні скарги Вірменії та Азербайджану, можна зробити висновок, що цей захід наразі є додатковим інструментом реалізації міжнародної політики конфліктуючими державами, а не засобом захисту конвенційних прав і свобод. Предметом рассмотрения в данной статье является межгосударственная жалоба, в соответствии со статьей 33 Европейской конвенции по правам человека. Эта мера изначально была предназначена для защиты прав и свобод, закрепленных в Конвенции. Анализ ее применения позволяет сделать вывод о том, что цель использования этого средства защиты постепенно меняется. Анализируя недавние межгосударственные жалобы Армении и Азербайджана, можно сделать вывод, что данная мера в настоящее время является дополнительным инструментом для реализации международной политики конфликтующих государств, а не обязательно средством защиты конвенционных прав и свобод.
  • Item
    Problemy prawne związane z nadzorem nad spółką ważną dla rozwoju gminy
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Tyrawa, Dominik
    Celem artykułu jest analiza przyczyn nieefektywnego nadzoru nad komunalnymi spółkami na przykładzie spółek gminnych, w zakresie przedmiotu działalności tychże spółek i jego niezgodności z przepisami samorządowymi, tj. ustawą o gospodarce komunalnej w związku z ustawą o samorządzie gminnym. Gmina, jako jednostka samorządu terytorialnego, najbliższa człowiekowi zamieszkującemu na jej terytorium, działa m.in. w oparciu o konstytucyjną zasadę pomocniczości i decentralizacji. Gmina jest de facto urzeczywistnieniem tych konstytucyjnych zasad. Jednostka ta wykonując zadania z zakresu użyteczności publicznej, korzysta z szeregu uprawnień i instytucji dedykowanych do realizacji tych zadań. Taka działalność jest możliwa zarówno w ramach sfery użyteczności publicznej, jak i poza nią. Szereg wyjątków, wskazanych w ustawie o gospodarce komunalnej, jak również niejednoznaczność przepisów powoduje, że gminy w ramach prowadzonej działalności niejednokrotnie dokonują interpretacji tych przepisów w sposób rozszerzający i niemający podstaw prawnych. Jednocześnie system nadzoru nad takim działaniem budzi szereg wątpliwości faktycznych i prawnych, co przekłada się na brak efektywności w tym zakresie. This article analyses the reasons for ineffective supervision of public utility enterprises, using municipal companies as an example, regarding their activity and incompatibility with local government regulations, namely the Municipal Services Management Act in conjunction with the Municipal Self-Government Act. As the closest local government unit to the people, the municipality operates on the constitutional principle of subsidiarity and decentralisation. The municipality de facto embodies these constitutional principles. This unit uses several powers and institutions dedicated to public service to carry out its tasks. Such activities are possible both within and outside the sphere of public utility. A number of exceptions indicated in the Municipal Services Management Act and the ambiguity of the provisions result in municipalities often interpreting these provisions expansively without any legal basis in the course of their activities. At the same time, the supervision system of such activities raises some factual and legal doubts, which translates into a lack of efficiency in this respect. Метою статті є аналіз причин неефективності нагляду за діяльністю комунальних товариств на прикладі муніципальних товариств, з огляду на предмет їхньої діяльності та його невідповідність нормативно-правовим актам місцевого самоврядування, тобто Закону “Про муніципальне управління” у зв’язку з Законом “Про місцеве самоврядування”. Муніципалітет (гміна) як одиниця місцевого самоврядування, найбільш наближений до людей, які проживають на його території, діє, між іншим, на основі конституційного принципу субсидіарності та децентралізації. Муніципалітет є фактичною реалізацією цих конституційних принципів. Цей суб’єкт, виконуючи завдання суспільної корисності, використовує низку повноважень та інституцій, призначених для виконання цих завдань. Така діяльність можлива як в межах сфери публічного управління, так і поза її межами. Ряд винятків, зазначених у Законі “Про муніципальне управління”, а також неоднозначність положень призводять до того, що в процесі своєї діяльності муніципалітети часто тлумачать ці положення розширено, не маючи на те правових підстав. Водночас система нагляду за такою діяльністю викликає низку фактичних і правових сумнівів, що призводить до недостатньої ефективності в цьому відношенні. Целью данной статьи является анализ причин неэффективного надзора за коммунальными предприятиями на примере гминных предприятий, с учетом предмета деятельности этих предприятий и его несоответствия нормативным актам местного самоуправления, т. е. Закону о коммунальном хозяйстве в связи с Законом о гминном самоуправлении. Гмина как единица местного самоуправления, наиболее приближенная к населению, проживающему на её территории, действует, в частности, на основе конституционного принципа субсидиарности и децентрализации. Гмина является фактическим воплощением этих конституционных принципов. При выполнении задач, представляющих общественный интерес, этот субъект использует ряд полномочий и институтов, предназначенных для выполнения этих задач. Такая деятельность возможна как в сфере коммунального хозяйства, так и за ее пределами. Ряд исключений, указанных в Законе о коммунальном хозяйстве, а также неоднозначность его положений приводят к тому, что гмины в ходе своей деятельности часто толкуют эти положения в расширительном смысле, не имея на то правовых оснований. В то же время система надзора за такой деятельностью вызывает ряд фактических и юридических сомнений, что приводит к отсутствию эффективности в этом направлении.
  • Item
    Wybrane aspekty postępowania w sprawie ustalania i nakładania korekt finansowych w związku z nieprawidłowościami związanymi z udzielaniem zamówień w perspektywie finansowej na lata 2021–2027
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Krzykowski, Przemysław
    Artykuł stanowi analizę unormowań prawnych na poziomie UE oraz prawa krajowego obowiązujących w perspektywie finansowej lat 2021-2027, dotyczących ustalania i nakładania korekt finansowych. Celem artykułu jest odpowiedź na pytanie: czy obecny ustawowy mechanizm podejmowania przez instytucję udzielającą dofinansowania działań korygujących, w którym w sposób istotny różnicuje się prawa procesowe beneficjentów ze względu na czas, w którym doszło do stwierdzenia wystąpienia nieprawidłowości indywidualnej (przed lub po zatwierdzeniu wniosku o płatność), jest uzasadniony i spełnia podstawowe kryteria sprawiedliwości proceduralnej. W konkluzji opowiedziano się za potrzebą udoskonalenia obecnych rozwiązań prawnych. The present paper analyses EU and national legal norms in force in the 2021–2027 financial perspective, regarding the determination and application of financial corrections. The aim of the article is to answer the question whether the current legal mechanism for taking corrective actions by the co-financing institution, which significantly differentiates the procedural rights of beneficiaries depending on the time at which an individual irregularity was detected (before or after approval of the payment application), is justified and meets the basic criteria of procedural justice. The conclusion asserts the need for improving the current legal solutions. Стаття є аналізом правових норм на рівні ЄС та національного законодавства, чинного у фінансовій перспективі 2021–2027 рр., щодо визначення та застосування фінансових корекцій. Метою статті є спроба відповісти на запитання: чи існуючий законодавчий механізм вжиття коригувальних дій установою, яка надає фінансування, суттєво розрізняє процедурні права бенефіціарів залежно від часу виявлення окремої невідповідності (до чи після погодження платіжної заяви), є обґрунтованим та відповідає основним критеріям процесуальної справедливості. У висновку підтверджено необхідність удосконалення чинних законодавчих рішень. Статья представляет собой анализ правовых норм на уровне ЕС и национального законодательства, действующих в финансовой перспективе 2021–2027 гг. в отношении определения и применения финансовых корректировок. Цель статьи – ответить на вопрос: оправдан ли и соответствует ли основным критериям процедурной справедливости действующий законодательный механизм принятия корректирующих мер учреждением, предоставляющим финансирование, который существенно дифференцирует процессуальные права бенефициаров в зависимости от времени выявления индивидуального нарушения (до или после утверждения заявления на выплату). В заключении был сделан вывод о необходимости совершенствования существующих правовых механизмов.
  • Item
  • Item
    Prawo własności jako konstytucyjne prawo podmiotowe a zasada proporcjonalności – zagadnienia administracyjnoprawne
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Barczak, Anna; Kaźmierska-Patrzyczna, Aneta
    Niniejsze opracowanie przedstawia zagadnienie oddziaływania konstytucyjnej zasady proporcjonalności na prawo własności, ze szczególnym uwzględnieniem wpływu jednego z czynników, jakim jest ochrona środowiska. Opracowanie zmierza do udzielenia odpowiedzi na pytanie: jakie relacje zachodzą między prawem własności a zasadą proporcjonalności, w szczególności w związku z ochroną środowiska. Po przeprowadzeniu badań stwierdzono, że wymagania ochrony środowiska są czynnikami wpływającymi w poważnym stopniu na ograniczenia prawa własności, a relacje między nimi są złożone. This study presents the issue of the impact of the constitutional principle of proportionality on the property right, with particular emphasis on the influence of one of the factors, namely environmental protection. The study aims to answer the question: what relationships exist between the property right and the principle of proportionality, in particular in relation to environmental protection. After conducting research, it was found that environmental protection requirements are factors that have a serious impact on the limitations of the property right, and the relationships between them are complex. У даному дослідженні розглядається питання впливу конституційного принципу пропорційності на право власності, з особливим наголосом на вплив одного з факторів, яким є захист навколишнього середовища. Метою Автора є спроба відповісти на питання, які відносини існують між правом власності та принципом пропорційності, зокрема у зв’язку з охороною навколишнього середовища. Проведені аналізи показують, що природоохоронні вимоги є факторами, що суттєво впливають на обмеження прав власності, а взаємозв’язки, які з’являються між ними, є складними. В настоящем исследовании рассматривается вопрос о влиянии конституционного принципа пропорциональности на право собственности с особым акцентом на воздействие одного из факторов, а именно охраны окружающей среды. Исследование призвано ответить на вопрос: какова взаимосвязь между правом на собственность и принципом пропорциональности, в частности, в отношении охраны окружающей среды. В результате исследований было установлено, что требования охраны окружающей среды являются факторами, которые серьезно влияют на ограничения права собственности, и взаимосвязь между ними носит сложный характер.
  • Item
  • Item
    The impact of the principle of collegiality on the functioning of the Supreme Audit Office
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Jędrzejczyk, Michał; Dziwisz, Stanisław
    The article’s subject is collegiality as the essence of the Supreme Audit Office (NIK)’s activities. The Constitution of the Republic of Poland defines the functioning of the Supreme Audit Office (Polish: Najwyższa Izba Kontroli, abbreviated NIK) based on the principle of collegiality (Article 202 section 3 of the Constitution of the Republic of Poland). However, this requirement is formulated in a very general manner, without specifying the content or form of its implementation, but with the indication that the organisation and functioning of the Supreme Audit Office shall be defined by law (Article 207 of the Constitution of the Republic of Poland). Interestingly, this concept was already embedded in the Act of 23 December 1994, on the Supreme Audit Office, two years before the adoption of the Polish Constitution, and remains in effect in its unchanged form to this day. This article analyses the principle of collegiality, an issue of constitutional and functional significance for the NIK’s operations while considering the NIK president’s strong leadership role. The study aims to demonstrate that the implementation of the constitutional principle of collegiality in NIK is not limited to the work of the collective body within the Office, namely the NIK Council but obliges the organisation to perform tasks collaboratively at various stages of the audit process. The article’s subject determined the research method’s choice and the study’s structure. The primary research method employed is the formal-dogmatic method, which involves the analysis of statutory provisions and other legal instruments related to the examined issues, specifically the Constitution of the Republic of Poland and the Act on the Supreme Audit Office. Additionally, the article analyses the standards developed by the International Organization of Supreme Audit Institutions (INTOSAI) concerning the modes of operation of such institutions. Since the principle of collegiality has defined the functioning of the Office from the very first day of its establishment, the historical method was also applied. Przedmiotem artykułu jest kolegialność jako istota działalności Najwyższej Izby Kontroli. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej określa sposób funkcjonowania NIK w oparciu o zasadę kolegialności (art. 202 ust. 3 Konstytucji RP). Wymóg ten został jednak ujęty w sposób bardzo ogólny, bez doprecyzowania treści i formy jego realizacji, ale ze wskazaniem, że organizację oraz tryb działania Najwyższej Izby Kontroli określa ustawa (art. 207 Konstytucji RP). Co ciekawe, koncepcja ta została zapisana już w ustawie z dnia 23 grudnia 1994 r. o Najwyższej Izbie Kontroli, tj. dwa lata przed uchwaleniem Konstytucji RP, i w niezmiennej formie obowiązuje do dziś. W niniejszym artykule dokonano analizy zasady kolegialności, a więc istotnej ustrojowo i funkcjonalnie kwestii dla działalności NIK, z uwzględnieniem silnej pozycji kierowniczej Prezesa NIK. Opracowanie zmierza do wykazania, że realizacja konstytucyjnej zasady kolegialności NIK nie ogranicza się jedynie do pracy funkcjonującego w Izbie gremialnego organu, jakim jest Kolegium NIK, lecz zobowiązuje do zespołowego wykonywania zadań na różnych etapach postępowania kontrolnego. Przedmiot artykułu przesądził o wyborze metody badawczej i układzie opracowania. Podstawową zastosowaną metodą badawczą jest metoda formalno-dogmatyczna związana z analizą aktów prawnych odnoszących się do badanej problematyki, tj. Konstytucji RP i ustawy o NIK. Dokonano również analizy standardów opracowanych przez Międzynarodową Organizację Najwyższych Organów Kontroli, odnoszących się do formy działania tych organów. Z uwagi na to, że zasada kolegialności określa sposób funkcjonowania Izby od pierwszego dnia jej powołania, zastosowano również metodę historyczną. Предметом цієї статті є колегіальність як сутність діяльності Верховної палати контролю Польщі. Конституція Республіки Польща визначає порядок функціонування Верховної палати контролю Польщі на основі принципу колегіальності (ч. 3 ст. 202 Конституції Республіки Польща). Однак ця вимога сформульована в дуже загальному вигляді, без конкретизації змісту і форми її реалізації, але із зазначенням, що організація і порядок діяльності Верховної палати контролю Польщі визначається законом (ст. 207 Конституції Республіки Польща). Цікаво, що ця концепція була закріплена ще в Законі “Про Верховну палату контролю Польщі” від 23 грудня 1994 року, тобто за два роки до прийняття Конституції Республіки Польща, і в незмінному вигляді є чинною до сьогодні. У цій статті аналізується принцип колегіальності, тобто системно і функціонально важливе питання для діяльності Верховної палати контролю Польщі, беручи до уваги сильну управлінську позицію Голови Верховної палати контролю. Дослідження має на меті показати, що реалізація конституційного принципу колегіальності ВПКП не обмежується лише роботою колегіального органу, що діє у складі Палати, тобто Колегії ВПКП, а зобов’язує до колективного виконання завдань на різних стадіях аудиторських проваджень. Тема статті визначила вибір методу дослідження та схему дослідження. Основним методом дослідження є формально-догматичний метод, пов’язаний з аналізом правових актів, що стосуються досліджуваної проблематики, а саме: Конституції Республіки Польща та Закону про ВПКП. Також було проаналізовано стандарти, розроблені Міжнародною організацією вищих органів фінансового контролю, що стосуються форми діяльності цих органів. У зв’язку з тим, що принцип колегіальності визначає спосіб функціонування Палати з першого дня її створення, було також застосовано історичний метод. Предметом данной статьи является коллегиальность как сущность деятельности Верховной контрольной палаты (ВКП). Конституция Республики Польша определяет функционирование Верховной контрольной палаты на основе принципа коллегиальности (ст. 202 (3) Конституции Республики Польша). Однако это требование сформулировано в очень общем виде, без уточнения содержания и формы его реализации, но с указанием на то, что организация и режим работы Верховной контрольной палаты определяются законом (ст. 207 Конституции Республики Польша). Интересно, что эта концепция уже была закреплена в Законе от 23 декабря 1994 года о Верховной контрольной палате, то есть за два года до вступления в силу Конституции Республики Польша, и в неизменном виде действует до сих пор. В данной статье анализируется принцип коллегиальности как важного институционального и функционального аспекта деятельности ВКП, учитывая сильную управленческую позицию Председателя ВКП. Цель исследования – показать, что реализация конституционного принципа коллегиальности ВКП не ограничивается работой коллективного органа, функционирующего в палате – Коллегии ВКП, а обязывает коллективно выполнять задачи на различных стадиях контрольного производства. Предмет статьи определил выбор метода исследования и структуру работы. В качестве основного метода исследования использован формально-догматический метод, связанный с анализом правовых актов, касающихся рассматриваемых вопросов, а именно Конституции Республики Польша и Закона о ВКП. Также был проведен анализ стандартов, разработанных Международной организацией высших органов аудита, касающихся формы деятельности этих органов. В связи с тем, что принцип коллегиальности определяет порядок функционирования ВКП с первого дня ее создания, был применен также исторический метод.
  • Item
  • Item
  • Item
    Nietykalność archiwów Europejskiego Banku Centralnego przechowywanych przez krajowe banki centralne państw członkowskich – uwagi na tle wyroku Trybunału Sprawiedliwości z dnia 17 grudnia 2020 r. w sprawie C-316/19, Komisja przeciwko Słowenii
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Zieliński, Marek
    Celem prezentowanego artykułu jest dokonanie analizy wyroku Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej z dnia 17 grudnia 2020 r. w sprawie C-316/19, Komisja przeciwko Słowenii. W dokumencie Trybunał Sprawiedliwości sformułował definicję „archiwów Unii” dla celów stosowania art. 2 Protokołu (nr 7) w sprawie przywilejów i immunitetów Unii Europejskiej, który ustanawia immunitet ich nietykalności. Definicja ta ma bardzo szeroki zakres, obejmujący także archiwa Unii przechowywane przez krajowe banki centralne państw członkowskich. Co więcej, pojęcie „archiwa Unii” odnosi się również do dokumentów, których autorami są krajowe banki centralne i które dotyczą realizacji zadań Europejskiego Systemu Banków Centralnych i Eurosystemu. Zdaniem Trybunału Sprawiedliwości taki stan rzeczy jest wynikiem „szczególnie ścisłych stosunków” pomiędzy Europejskim Bankiem Centralnym a krajowymi bankami centralnymi. Jednym ze skutków wyroku w sprawie C-316/19 jest to, że w potencjalnym postępowaniu dotyczącym odpowiedzialności konstytucyjnej Prezesa Narodowego Banku Polskiego sprzęt elektroniczny wykorzystywany przez niego dla celów służbowych może być chroniony unijnym immunitetem nietykalności. The goal of this article is to analyse the judgement of the Court of Justice of the European Union of 17 December 2020 in case C-316/19, European Commission v Republic of Slovenia. In that document, the Court of Justice defined the “archives of the Union” for the purposes of applying Article 2 of Protocol (No 7) on the privileges and immunities of the European Union, which provides for the immunity of their inviolability. This definition has a very broad scope, as it also covers the Union archives kept by the national central banks of the Member States. Moreover, the term “archives of the Union” also refers to documents authored by national central banks which relate to the performance of the tasks of the European System of Central Banks and of the Eurosystem. According to the Court of Justice, this state of affairs is the result of the “particularly close relations” between the European Central Bank and the national central banks. One of the consequences of the judgement in case C-316/19 is that in potential proceedings concerning the constitutional liability of the President of the National Bank of Poland, the electronic equipment he used for official purposes may be protected by the EU immunity of inviolability. Метою представленої статті є аналіз рішення Суду Європейського Союзу від 17 грудня 2020 року у справі C-316/19, Комісія проти Словенії. У документі Суд ЄС сформулював визначення «союзних архівів» для цілей застосування ст. 2 Протоколу (No7) про привілеї та імунітети Європейського Союзу, яка встановлює імунітет від недоторканності. Це визначення має дуже широку сферу застосування, охоплюючи також архіви Союзу, які зберігаються в національних центральних банках держав-членів. Більше того, поняття «архіви Союзу» також стосується документів, авторами яких є національні центральні банки та стосуються виконання завдань Європейської системи центральних банків та Євросистеми. На думку Суду ЄС, такий стан справ є результатом «особливо тісних відносин» між Європейським центральним банком і національними центральними банками. Одним із наслідків рішення у справі C-316/19 є те, що в потенційних провадженнях щодо конституційної відповідальності президента Національного банку Польщі електронне обладнання, яке ним використовується в офіційних цілях, може бути захищене імунітетом ЄС від недоторканності. Цель представленной статьи – проанализировать решение Суда Европейского союза от 17 декабря 2020 года по делу C-316/19, Комиссия против Словении. В этом документе Суд сформулировал определение «архивов Европейского союза» для целей применения статьи 2 Протокола (№ 7) о привилегиях и иммунитетах Европейского союза, который устанавливает иммунитет на их неприкосновенность. Это определение имеет очень широкую сферу применения, включая архивы Союза, хранящиеся в национальных центральных банках государств-членов. Кроме того, термин «архивы Европейского союза» также относится к документам, исходящим от национальных центральных банков и связанным с выполнением задач Европейской системы центральных банков и Евросистемы. По мнению Суда Европейского Союза, такое положение дел является результатом «особо тесных отношений» между Европейским центральным банком и национальными центральными банками. Одним из последствий решения по делу C-316/19 является то, что в потенциальном разбирательстве, касающемся конституционной ответственности Председателя Национального банка Польши, электронное оборудование, используемое им в служебных целях, может быть защищено иммунитетом неприкосновенности ЕС.
  • Item
    O potrzebie ustawowego doformalizowania charakteru prawnego wojewódzkiej ewidencji zabytków
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Sienkiewicz, Tomasz
    Zgodnie z art. 22 ust. 2 ustawy o ochronie zabytków i opiece nad zabytkami wojewódzki konserwator zabytków prowadzi wojewódzką ewidencję zabytków w formie kart ewidencyjnych zabytków znajdujących się na terenie województwa. Ewidencja ta w czasie ostatnich lat przeszła ewolucję od materialnotechnicznego spisu do ewidencji, która wywołuje skutki prawne, zwłaszcza dla właściciela zabytku. Z punktu widzenia odbiorcy systemu ochrony zabytków jest to o tyle zastanawiające, że równolegle istnieje rejestr zabytków prowadzony przez ten sam organ administracji publicznej – wojewódzkiego konserwatora zabytków. W związku ze zmianą charakteru ww. ewidencji zasadne jest odnotowanie poglądów sądów administracyjnych z nią związanych. Zatem prawne pole badawcze wyznaczać będzie ustawa o ochronie zabytków i opiece nad zabytkami, zwłaszcza w zakresie art. 21 i art. 22, oraz wybrane orzecznictwo sądów administracyjnych związane z wojewódzką ewidencją zabytków. Celem artykułu jest ukazanie charakteru prawnego wojewódzkiej ewidencji zabytków poprzez odwołanie do norm prawnych dotyczących wyłączania budynku z tej ewidencji. W artykule wykorzystano głównie metodę dogmatyczną. Under Article 22 (2) of the Act on the protection and maintenance of historical monuments, the voivodeship conservator of monuments maintains the voivodeship monument records in the form of sheets listing the monuments located in the voivodeship. Over the past few years, these records have evolved from a material-technical inventory to a record with legal consequences, especially for the monument’s owner. From the point of view of the recipient of the monument protection system, this is all the more puzzling as there is a parallel register of monuments kept by the same public administration body – the voivodeship conservator of monuments. Given the change in the nature of the aforementioned records, it is reasonable to note the views of the administrative courts regarding them. Therefore, the legal field of research will be determined by the Act on the protection and maintenance of historical monuments, especially Article 21 and Article 22, and selected case law of administrative courts related to the voivodeship monument records. This article aims to show the legal nature of the voivodeship monument records by referring to the legal norms on excluding a building from these records. This article uses mainly the dogmatic method. Відповідно до статті 22.2 Закону “Про охорону та захист історичних пам’яток”, воєводський консерватор пам’яток веде воєводський облік пам’яток у формі облікових карток пам’яток культури, розташованих на території воєводства. Цей облік за останні кілька років еволюціонував від матеріально-технічного інвентаризаційного списку до обліку, який має юридичні наслідки, особливо для власника такої пам’ятки. З точки зору реципієнта системи охорони пам’яток, це остільки викликає здивування, оскільки існує паралельний реєстр пам’яток, який веде той самий орган державного управління – воєводський консерватор пам’яток. Оскільки характер вищезгаданого обліку змінився, доцільно звернути увагу на погляди адміністративних судів, пов’язані з ним. Тому правове поле дослідження визначатиметься Законом про охорону і захист історичних пам’яток, особливо в рамках ст. 21 і ст. 22, а також окремими прецедентними рішеннями адміністративних судів, пов’язаними з воєводським обліком пам’яток. Мета статті – показати правову природу воєводського обліку історичних пам’яток, посилаючись на правові норми, що стосуються виключення будівлі з цього обліку. У статті використовується переважно догматичний метод. В соответствии со статьей 22 (2) Об охране памятников и опеке над памятниками, воеводский хранитель памятников ведет воеводский учет памятников в форме свода учетных карт памятников, находящихся на территории воеводства. За последние несколько лет этот учет превратился из материально-технической описи в учет, который влечет за собой юридические последствия, особенно для владельца памятника. С точки зрения получателя системы охраны памятников, это вызывает недоумение, поскольку существует параллельный реестр памятников, который ведется тем же органом государственного управления – воеводским хранителем памятников. В связи с изменением характера вышеупомянутого учета целесообразно обратить внимание на мнения административных судов по этому поводу. Поэтому правовое поле исследования будет определяться Законом об охране и уходе за памятниками, особенно в части статьи 21 и статьи 22, а также отдельными примерами судебной практики административных судов, связанными с воеводским учетом памятников. Цель статьи – показать правовую природу воеводского учета исторических памятников, обратившись к правовым нормам, касающимся исключения здания из этого учета. В статье используется преимущественно догматический метод.
  • Item
  • Item
    Skutki wszczęcia postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym w sprawie rozstrzygnięcia sporu kompetencyjnego (na przykładzie sprawy Kpt 1/20)
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Kłak, Czesław
    Przedmiotem artykułu jest analiza skutków złożenia wniosku o rozstrzygnięcie sporu kompetencyjnego, o którym mowa w art. 189 Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r., a jego celem jest udzielenie odpowiedzi na pytanie, czy w świetle Konstytucji RP i ustawy regulującej tryb postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym organy pozostające w sporze kompetencyjnym – w zakresie wynikającym z wniosku o jego rozstrzygnięcie – dysponują możliwością oceny (samodzielnej), czy spór ma charakter realny (rzeczywisty), a w konsekwencji czy mogą uchylić się od ustawowego skutku zainicjowanego postępowania. Problem badawczy dotyczy zatem istoty i charakteru art. 86 ust. 1 ustawy o organizacji i trybie postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym oraz sytuacji prawnej organów pozostających w sporze kompetencyjnym, a szerzej – pozycji ustrojowej Trybunału Konstytucyjnego, jako wyłącznie legitymowanego do rozstrzygania sporów kompetencyjnych, o których mowa w art. 189 Konstytucji RP. Autor prezentuje pogląd, iż wszczęcie postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym na podstawie wniosku o rozstrzygnięcie sporu kompetencyjnego (co następuje z mocy prawa) powoduje automatycznie (z mocy prawa) zawieszenie postępowań przed organami, które prowadzą spór kompetencyjny, a organy te nie dysponują kompetencją do oceny, czy spór w rzeczywistości zachodzi. The article analyses the consequences of filing a motion to settle a dispute over powers, referred to in Art. 189 of the Constitution of the Republic of Poland of 2 April 1997, with a view to answering the question whether, in the light of the Constitution of the Republic of Poland and the act regulating the mode of proceedings before the Constitutional Tribunal, the authorities involved in a dispute over powers – to the extent arising from the motion to settle it – have the possibility of (independently) assessing whether the dispute is of a factual (real) nature, and consequently whether they can evade the statutory effect of the instituted proceedings. The research problem therefore concerns the substance and character of Art. 86(1) of the Act on the Organisation of the Constitutional Tribunal and the Mode of Proceedings Before the Constitutional Tribunal and the legal situation of the authorities involved in a dispute over powers, and more broadly – the position of the Constitutional Tribunal in the national legal system as the only body authorised to resolve disputes over powers referred to in Art. 189 of the Constitution of the Republic of Poland. The author presents the view that the institution of proceedings before the Constitutional Tribunal on the basis of a motion to settle a dispute over powers (which occurs by operation of law) results automatically (by operation of law) in the stay of proceedings before the authorities involved in the dispute over powers, and so these authorities do not have the power to assess whether the dispute truly exists in fact. Предметом статті є аналіз наслідків подання заяви про вирішення спору про компетенцію, передбаченого статтею 189 Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 року. Головна мета статті – дати відповідь на питання, чи у світлі Конституції РП органи, які залишаються сторонами у спорі про компетенцію – в межах, що випливають із заяви про його вирішення, – мають можливість оцінити (самостійно), чи має спір реальний (фактичний) характер, а отже, чи можуть вони ухилитися від передбачених законом наслідків розпочатого провадження. Проблема дослідження, таким чином, стосується суті та характеру частини 1 статті 86 Закону про організацію та порядок провадження в Конституційному Трибуналі, а також правового становища органів, які залишаються сторонами у спорі про компетенцію, і ширше – правової позиції Конституційного Трибуналу як органу, що має виключні повноваження вирішувати спори про компетенцію, передбачені статтею 189 Конституції Республіки Польща. Автор висловлює думку, що відкриття провадження в Конституційному Трибуналі на підставі подання про вирішення спору про компетенцію (яке відбувається в силу закону) автоматично (в силу закону) призводить до призупинення провадження в органах, які беруть участь у спорі про компетенцію, і ці органи не мають компетенції оцінювати, чи дійсно існує такий спір. Предметом данной статьи является анализ последствий подачи ходатайства о разрешении спора о компетенции, о котором упоминается в статье 189 Конституции Республики Польша от 2 апреля 1997 г., а ее целью – ответ на вопрос, имеют ли органы, остающиеся в споре о компетенции, в свете Конституции Республики Польша и закона, регулирующего порядок производства в Конституционном Трибунале, возможность самостоятельно оценить, носит ли спор реальный (фактический) характер, и, следовательно, могут ли они уклониться от установленных законом последствий инициированного производства. Таким образом, проблема исследования касается сущности и природы части 1 статьи 86 Закона об организации и порядке производства в Конституционном Трибунале и правового статуса органов, остающихся в споре о компетенции, а в более широком смысле – статуса Конституционного Трибунала как исключительного органа, уполномоченного разрешать споры о компетенции, указанные в статье 189 Конституции Республики Польша. Автор высказывает мнение, что возбуждение производства в Конституционном Трибунале на основании ходатайства о разрешении спора о компетенции (которое происходит в силу закона) автоматически (в силу закона) приводит к приостановлению производств в органах, которые ведут спор о компетенции, и эти органы не обладают компетенцией оценивать, существует ли спор на самом деле.
  • Item
    Skutki prawne doręczenia decyzji administracyjnej pełnomocnikowi pocztowemu – glosa do wyroku NSA z dnia 8 lutego 2023 r., I OSK 2545/19
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Krasuski, Andrzej
    Glosa do wyroku NSA z dnia 8 lutego 2023 r., I OSK 2545/19, przedstawia uwagi do wykładni przepisów prawa materialnego i procesowego, dotyczących sytuacji prawnej małżonka i jednocześnie wspólnika spółki cywilnej utworzonej przez małżonków, który bez wiedzy został włączony do postępowania administracyjnego w charakterze strony. Uwagi te przedstawione zostały na tle problematyki doręczenia oraz weryfikacji decyzji organu pierwszej instancji poprzez ustanowionego pełnomocnika pocztowego, do której odnosiła się sprawa rozpoznana kasacyjnie. Glosa zawiera, z jednej strony, aprobujące stanowisko dotyczące rozstrzygnięcia NSA poprzez uchylenie wyroku WSA w Szczecinie z dnia 30 maja 2019 r., II SA/Sz 124/19. Z drugiej prezentuje krytyczne stanowisko dotyczące uzasadnienia wyroku NSA, w zakresie wyróżnionych w niej zagadnień. Prezentowane w glosie stanowisko zostało oparte na metodzie formalno-dogmatycznej. Gloss to the judgment of the Supreme Administrative Court of 8 February 2023, I OSK 2545/19, provides comments on the interpretation of the substantive and procedural law provisions concerning the legal situation of a spouse and, at the same time, a partner in a civil law partnership formed by the spouses, who has been included in administrative proceedings as a party without their knowledge. These comments are presented against the background of the issue of service and the verification of the decision of the first instance authority by the appointed postal representative, to which the case reviewed in cassation referred. The gloss contains, on the one hand, an approving stance on the Supreme Administrative Court’s settlement by setting aside the judgment of the Voivodeship Administrative Court in Szczecin of 30 May 2019, II SA/Sz 124/19. On the other hand, it presents a critical stance on the justification of the Supreme Administrative Court’s judgment, with regard to the issues highlighted therein. The stance presented in the gloss is based on the formal-dogmatic method. Коментар до судового рішення Вищого адміністративного суду Польщі від 8 лютого 2023 р., I OSK 2545/19, вміщає зауваження, що стосуються тлумачення норм матеріального та процесуального права щодо правового становища одного із подружжя, який одночасно є співучасником спільної підприємницької діяльності, заснованої подружжям, якого без їх відома було залучено до адміністративного процесу як сторону. Зазначені зауваження висвітлювалися на тлі питання вручення та перевірки рішення органу першої інстанції через призначеного поштового повноваженого, про що йдеться у справі, яка розглядалась у касаційному порядку. З одного боку згаданий коментар висловлює схвальну позицію щодо рішення Вищого адміністративного суду Польщі про скасування рішення Воєводського адміністративного суду в Щецині від 30 травня 2019 року, II SA/Sz 124/19. З іншого боку, він представляє критичну позицію щодо обґрунтування рішення Вищим адміністративним судом щодо висвітлених у ньому питань. Викладена в коментарі позиція ґрунтується на формально-догматичному методі. В правовом комментарии к постановлению Высшего Административного Cуда от 8 февраля 2023 г. I OSK 2545/19 представлены разъяснения по толкованию норм материального и процессуального права, касающихся правового положения супруга и одновременно партнера в простом товариществе, образованном супругами, который без ведома был включен в административное производство в качестве стороны. Эти замечания были представлены на фоне проблемы вручения и верификации решения органа первой инстанции доверенным представителем почтовой службы, на которое ссылалось дело, рассмотренное в кассационном порядке. Комментарий содержит, с одной стороны, одобрительную позицию в отношении решения Высшего Административного Суда, отменившего постановление Воеводского Административного Суда в Щецине от 30 мая 2019 г., II SA/Sz 124/19. С другой стороны, в ней представлена критическая позиция в отношении обоснования постановления Высшего Административного Суда в части освещенных в нем вопросов. Представленная в комментарии позиция основана на формально-догматическом методе.
  • Item
    Ustawa Gruzji. O jawności wpływów zagranicznych
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Pogłódek, Andrzej
  • Item
  • Item
    Rozumienie pojęcia "przeznaczenie" w odniesieniu do terenu, nieruchomości, obiektu budowlanego oraz gruntu na podstawie wybranych aktów prawnych
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Piotrowska, Lidia
    Przedmiotem artykułu jest analiza rozumienia terminu "przeznaczenie" w odniesieniu do terenu, nieruchomości, obiektu budowlanego oraz gruntu na podstawie takich aktów prawnych, jak ustawa o planowaniu i zagospodarowaniu przestrzennym, ustawa o gospodarce nieruchomościami, ustawa o podatkach i opłatach lokalnych czy ustawa o podatku dochodowym od osób fizycznych. Z uwagi na to, iż we wskazanych regulacjach występują różne rodzaje przeznaczeń, mogące być różnie interpretowane, a definicji legalnej terminu "przeznaczenie" brak, podjęto próbę analizy tego terminu w kontekście rodzajów przeznaczeń, które zostały wymienione w wybranych aktach prawnych, w celu wypracowania jednego znaczenia pojęcia "przeznaczenie". Autorka przedstawiła własne rozumienie tego terminu oraz to wywiedzione z przepisów prawa czy też orzecznictwa. Wskazała ponadto, czy przeznaczenie jest jednolite i jaki akt prawny je określa. Zastosowano następujące metody badawcze: metoda analizy przepisów prawa, metoda analizy orzecznictwa, metoda analizy uchwał, umów, decyzji i dokumentów. The purpose of this paper is to analyse the understanding of the term intended use in relation to land, real property, buildings, and ground on the basis of such legal acts as the Spatial Planning and Land Development Act, the Real Estate Management Act, the Local Taxes and Fees Act, and the Personal Income Tax Act. Due to the fact that in the indicated regulations there are various types of designation, which may be interpreted differently, and there is no legal definition of the term intended use, an attempt was made to analyse the term in the context of the types of designation listed in selected legal acts, in order to develop a single meaning of the term intended use. The author presented her own understanding of the term and that derived from legislation or case law. In addition, she indicated whether the intended use is uniform and which legal act defines it. The following research methods were used: the method of analysis of legal regulations, the method of analysis of case law, the method of analysis of resolutions, contracts, decisions, and documents. Предметом статті є аналіз розуміння поняття призначення щодо площi, нерухомості, будівель та земельних ділянок на основі окремих законодавчих актів, таких як Закон про просторове планування і забудову, Закон про управління нерухомістю, Закон про місцеві податки і збори та Закон про податок на доходи фізичних осіб. У зв'язку з тим, що в зазначених нормативно-правових актах існують різні види призначення, які можуть трактуватися по-різному, а також відсутнє легальне визначення поняття призначення, була зроблена спроба проаналізувати це поняття у контексті видів призначення, перелічених в обраних нормативно-правових актах, з метою вироблення єдиного значення поняття призначення. Авторка представила власне розуміння цього поняття, а також те, що випливає із законодавства та судової практики. Вона також зазначила, чи це призначення є уніфікованим і яким нормативно-правовим актом воно визначається. Були використані наступні методи дослідження: метод аналізу нормативно-правових актів, метод аналізу судової практики, метод аналізу постанов, договорів, рішень та документів. Предметом статьи является анализ понимания термина целевое назначение в отношении земель, недвижимости, объекта строительства и земельного участка на основе таких нормативно-правовых актов, как: «Закон о территориально-пространственном планировании», «Закон об управлении недвижимостью», «Закон о местных налогах и сборах» или «Закон о подоходном налоге с физических лиц». В связи с тем, что в указанных нормативных актах встречаются различные виды целевого назначения, которые могут быть истолкованы по-разному, и отсутствует юридическое определение термина целевое назначение, была предпринята попытка проанализировать этот термин в контексте видов целевого назначения, перечисленных в выбранных правовых актах, с целью выработки единого значения термина целевое назначение. Автор представила свое собственное понимание термина и понимание, вытекающее из закона, а также судебной практики. Кроме того, было указано, является ли целевое назначение унифицированным и, в каком нормативном акте оно определено. Использовались следующие методы исследования: метод анализа нормативно-правовых актов, метод анализа судебной практики, метод анализа постановлений, договоров, решений и документов.