O potrzebie ustawowego doformalizowania charakteru prawnego wojewódzkiej ewidencji zabytków
Loading...
Date
2025
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Wydawnictwo KUL
Abstract
Zgodnie z art. 22 ust. 2 ustawy o ochronie zabytków i opiece nad zabytkami wojewódzki konserwator zabytków prowadzi wojewódzką ewidencję zabytków w formie kart ewidencyjnych zabytków znajdujących się na terenie województwa. Ewidencja ta w czasie ostatnich lat przeszła ewolucję od materialnotechnicznego spisu do ewidencji, która wywołuje skutki prawne, zwłaszcza dla właściciela zabytku. Z punktu widzenia odbiorcy systemu ochrony zabytków jest to o tyle zastanawiające, że równolegle istnieje rejestr zabytków prowadzony przez ten sam organ administracji publicznej – wojewódzkiego konserwatora zabytków. W związku ze zmianą charakteru ww. ewidencji zasadne jest odnotowanie poglądów sądów administracyjnych z nią związanych. Zatem prawne pole badawcze wyznaczać będzie ustawa o ochronie zabytków i opiece nad zabytkami, zwłaszcza w zakresie art. 21 i art. 22, oraz wybrane orzecznictwo sądów administracyjnych związane z wojewódzką ewidencją zabytków. Celem artykułu jest ukazanie charakteru prawnego wojewódzkiej ewidencji zabytków poprzez odwołanie do norm prawnych dotyczących wyłączania budynku z tej ewidencji. W artykule wykorzystano głównie metodę dogmatyczną.
Under Article 22 (2) of the Act on the protection and maintenance of historical monuments, the voivodeship conservator of monuments maintains the voivodeship monument records in the form of sheets listing the monuments located in the voivodeship. Over the past few years, these records have evolved from a material-technical inventory to a record with legal consequences, especially for the monument’s owner. From the point of view of the recipient of the monument protection system, this is all the more puzzling as there is a parallel register of monuments kept by the same public administration body – the voivodeship conservator of monuments. Given the change in the nature of the aforementioned records, it is reasonable to note the views of the administrative courts regarding them. Therefore, the legal field of research will be determined by the Act on the protection and maintenance of historical monuments, especially Article 21 and Article 22, and selected case law of administrative courts related to the voivodeship monument records. This article aims to show the legal nature of the voivodeship monument records by referring to the legal norms on excluding a building from these records. This article uses mainly the dogmatic method.
Відповідно до статті 22.2 Закону “Про охорону та захист історичних пам’яток”, воєводський консерватор пам’яток веде воєводський облік пам’яток у формі облікових карток пам’яток культури, розташованих на території воєводства. Цей облік за останні кілька років еволюціонував від матеріально-технічного інвентаризаційного списку до обліку, який має юридичні наслідки, особливо для власника такої пам’ятки. З точки зору реципієнта системи охорони пам’яток, це остільки викликає здивування, оскільки існує паралельний реєстр пам’яток, який веде той самий орган державного управління – воєводський консерватор пам’яток. Оскільки характер вищезгаданого обліку змінився, доцільно звернути увагу на погляди адміністративних судів, пов’язані з ним. Тому правове поле дослідження визначатиметься Законом про охорону і захист історичних пам’яток, особливо в рамках ст. 21 і ст. 22, а також окремими прецедентними рішеннями адміністративних судів, пов’язаними з воєводським обліком пам’яток. Мета статті – показати правову природу воєводського обліку історичних пам’яток, посилаючись на правові норми, що стосуються виключення будівлі з цього обліку. У статті використовується переважно догматичний метод.
В соответствии со статьей 22 (2) Об охране памятников и опеке над памятниками, воеводский хранитель памятников ведет воеводский учет памятников в форме свода учетных карт памятников, находящихся на территории воеводства. За последние несколько лет этот учет превратился из материально-технической описи в учет, который влечет за собой юридические последствия, особенно для владельца памятника. С точки зрения получателя системы охраны памятников, это вызывает недоумение, поскольку существует параллельный реестр памятников, который ведется тем же органом государственного управления – воеводским хранителем памятников. В связи с изменением характера вышеупомянутого учета целесообразно обратить внимание на мнения административных судов по этому поводу. Поэтому правовое поле исследования будет определяться Законом об охране и уходе за памятниками, особенно в части статьи 21 и статьи 22, а также отдельными примерами судебной практики административных судов, связанными с воеводским учетом памятников. Цель статьи – показать правовую природу воеводского учета исторических памятников, обратившись к правовым нормам, касающимся исключения здания из этого учета. В статье используется преимущественно догматический метод.
Description
Keywords
zabytek, wojewódzka ewidencja zabytków, wojewódzki rejestr zabytków, monument, voivodeship monument records, voivodeship register of monuments, пам’ятка культури, воєводський (обласний) реєстр пам’яток, воєводський (обласний) облік пам’яток, памятник, воеводский учет памятников, воеводский реестр памятников
Citation
"Studia Prawnicze KUL", 2025, nr 1, s. 107-131