Artykuły naukowe (WPPKiA)

Permanent URI for this collectionhttps://hdl.handle.net/20.500.12153/112

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 599
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Ustawa zasadnicza Państwa Watykańskiego z dnia 13 maja 2023 r. Tłumaczenie i komentarz
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Dyda, Konrad
    W dniu 13 maja 2023 r. Ojciec Święty Franciszek promulgował nową ustawę zasadniczą Państwa-Miasta Watykan. Jest to trzecia ustawa zasadnicza wydana dla tego państwa. Przyniosła szereg istotnych zmian, wśród których kluczowe wydaje się wprowadzenie do watykańskiego porządku prawnego zasady oddzielenia porządku państwowego od Kurii Rzymskiej i innych instytucji Stolicy Apostolskiej oraz wyraźne zapewnienie szeregu rozwiązań składających się na zasadę legalizmu. Zmiany wprowadzone za sprawą tego aktu należy postrzegać w perspektywie dynamicznego rozwoju watykańskiego porządku prawnego. Obecnie są one determinowane przez „dostosowywanie” tego systemu do norm prawa międzynarodowego. Nie zmienia to jednak faktu, że ustawodawca watykański zasadniczą rolę w systemie prawnym Państwa Watykańskiego nadal przyznaje prawu kanonicznemu. Można przyjąć, że prawo kanoniczne przede wszystkim określa naturę Państwa Watykańskiego, jest podstawowym źródłem prawa, pierwszym kryterium interpretacji ustaw, przesłanką recepcji prawa włoskiego oraz granicą „dostosowywania” się prawa watykańskiego do norm prawa międzynarodowego, a także wyznacza podstawowe zasady watykańskiego porządku prawnego, zwłaszcza w obszarze prawa procesowego. Ostatni ze wskazanych obszarów jest o tyle ciekawy, że w Państwie Watykańskim obowiązują różnorakie ustawy regulujące kwestie proceduralne – od recypowanych z włoskiego prawa, po wydane specjalnie dla Państwa Watykańskiego (Kodeks postępowania cywilnego). On 13 May 2023, Pope Francis promulgated a new fundamental law for the Vatican City State. This is the third fundamental law issued for this state. It brought about a number of significant changes, among which the most important seem to be the introduction into the Vatican legal system of the principle of separation of the state order from the Roman Curia and other institutions of the Holy See, as well as a clear provision of a number of solutions constituting the principle of legalism. The changes introduced by this act should be seen in the context of the dynamic development of the Vatican legal system. Currently, they are determined by the ‘adaptation’ of this system to international law standards. However, this does not change the fact that the Vatican legislator continues to assign a fundamental role in the legal system of the Vatican State to canon law. It can be assumed that canon law primarily defines the nature of the Vatican State, is the fundamental source of law, the primary criterion for interpreting statutes, the basis for the reception of Italian law and the limit of the ‘adaptation’ of Vatican law to international law standards, and also sets out the basic principles of the Vatican legal order, especially in the area of procedural law. The last of these areas is interesting in that the Vatican City State has various laws regulating procedural issues, ranging from those adopted from Italian law to those issued specifically for the Vatican City State (Code of Civil Procedure). 13 травня 2023 року Святіший Отець Франциск проголосив нову конституцію Держави-Міста Ватикан. Це третя конституція, ухвалена для цієї держави. Вона принесла ряд суттєвих змін, серед яких ключовою видається впровадження до ватиканського правового порядку принципу відокремлення державного управління від Римської курії та інших інституцій Апостольської столиці, а також чітке забезпечення низки рішень, що реалізують принцип легалізму. Зміни, внесені цим актом, слід розглядати в перспективі динамічного розвитку ватиканського правового порядку. Нині вони визначаються як “адаптація” цієї системи до норм міжнародного права. Це, однак, не змінює того факту, що ватиканський законодавець продовжує відводити канонічному праву провідну роль у правовій системі Ватикану. Можна вважати, що канонічне право, перш за все, визначає природу Ватиканської держави, є основним джерелом права, першим критерієм тлумачення законів, передумовою рецепції італійського права та межею “адаптації” ватиканського права до норм міжнародного права, а також визначає ключові принципи ватиканського правового порядку, зокрема в сфері процесуального права. Остання з зазначених сфер є цікавою тим, що у Ватикані діють різноманітні закони, що регулюють процедурні питання – від запозичених з італійського права до нормативних актів, виданих спеціально для Ватикану (Цивільний процесуальний кодекс). 13 мая 2023 г. Святой Отец Франциск обнародовал новый основной закон Государства Града Ватикан. Это третий основной закон, изданный для этого государства. Он внес ряд существенных изменений, среди которых ключевым является введение в правовой порядок Ватикана принципа отделения государственного порядка от Римской Курии и других институтов Апостольского Престола, а также четкое обеспечение ряда решений, составляющих принцип легализма. Изменения, внесенные этим законом, следует рассматривать в перспективе динамичного развития правового порядка Ватикана. В настоящее время они определяются «адаптацией» этой системы к нормам международного права. Однако это не меняет того факта, что законодатель Ватикана по-прежнему отводит каноническому праву основополагающую роль в правовой системе Государства Града Ватикан. Можно считать, что каноническое право, прежде всего, определяет природу Государства Града Ватикан, является основным источником права, первым критерием толкования законов, предпосылкой для принятия итальянского права и границей «адаптации» ватиканского права к нормам международного права, а также определяет основные принципы ватиканского правопорядка, особенно в области процессуального права. Последний из указанных аспектов интересен тем, что в Ватикане действуют различные законы, регулирующие процессуальные вопросы – от перенятых из итальянского права до специально принятых для Государства Града Ватикан (Гражданский процессуальный кодекс).
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Rozwiązania prawnopodatkowe zawarte w ustawie o podatku dochodowym od osób prawnych przeciwdziałające unikaniu opodatkowania. Artykuł recenzyjny monografii Karoliny Rutkowskiej-Barnaś, Szczególne klauzule antyabuzywne w polskim porządku prawnym. Między unikaniem opodatkowania a planowaniem podatkowym, stan prawny na 1 czerwca 2024 r., Wolters Kluwer Polska, Warszawa 2024
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Münnich, Monika
    Artykuł jest poświęcony problematyce związanej z wprowadzaniem do przepisów prawa podatkowego, a w szczególności ustawy o podatku dochodowym od osób prawnych coraz liczniejszych i coraz bardziej skomplikowanych, nie tylko pod względem prawnym, ale również stricte językowym, rozwiązań normatywnych. Zgodnie z intencją projektodawców ich zasadniczym celem jest uszczelnianie system podatkowego. Jednym z podstawowych problemów rezonujących na praktykę podatkową jest brak jednolitej interpretacji zakresów znaczeniowych pojęć wykorzystywanych do konstrukcji owych instytucji prawnych, takich jak unikanie opodatkowania, uchylanie się od opodatkowania, nadużycie prawa lub planowanie podatkowe, czy też wyrażenia kluczowego dla niniejszego artykułu, jakim są klauzule antyabuzywne. Niestety owa niejednolitość pojmowania wymienionych pojęć występuje także w literaturze przedmiotu. Przedstawione w artykule rozważania mają charakter stricte teoretyczno-prawny i prowadzone są na kanwie lektury monografii K. Rutkowskiej-Barnaś, poświęconej tej właśnie tematyce. The article is devoted to issues related to the introduction of increasingly numerous and complex normative solutions into tax law, in particular the Corporate Income Tax Act, not only in legal terms, but also strictly in linguistic terms. According to the intention of the drafters, their main goal is to tighten up the tax system. One of the fundamental problems affecting tax practice is the lack of a uniform interpretation of the meanings of terms used to construct legal institutions, such as tax avoidance, tax evasion, abuse of law or tax planning, or the term key to this article, namely anti-abuse clauses. Unfortunately, this inconsistency in understanding the above concepts is also present in the literature on the subject. The considerations presented in this article relate strictly to the theory of law and are based on a reading of the monograph by K. Rutkowska-Barnaś devoted to this very subject. Стаття присвячена проблематиці впровадження до податкового законодавства, зокрема до Закону про податок на прибуток юридичних осіб, дедалі численніших і дедалі складніших – як з юридичної, так і з мовної точки зору – нормативних положень. Згідно з задумом авторів законопроєкту, їхньою основною метою є ущільнення податкової системи. Однією з основних проблем, що знаходять відображення у податковій практиці, є відсутність єдиного тлумачення значень понять, які використовуються для формування таких правових інститутів, як ухилення від сплати податків, уникнення оподаткування, зловживання правом або податкове планування, а також ключового для цієї статті терміна – антизловживні положення. На жаль, така неоднорідність тлумачення вказаних понять спостерігається також у фаховій літературі з цієї тематики. Міркування, викладені в статті, мають суто теоретико-правовий характер і ґрунтуються на монографії К. Рутковської-Барнась, присвяченій цій тематиці. Статья посвящена проблемам, связанным с введением в налоговое законодательство, в частности в закон о налоге на прибыль юридических лиц, все более многочисленных и сложных, не только с юридической, но и с чисто лингвистической точки зрения, нормативных решений. Согласно замыслу авторов законопроекта, их основной целью является улучшение эффективности налоговой системы. Одной из основных проблем, влияющих на налоговую практику, является отсутствие единой интерпретации содержания понятий, используемых для построения таких правовых институтов, как уклонение от налогообложения, уклонение от уплаты налогов, злоупотребление правом или налоговое планирование, а также ключевого для данной статьи выражения «антизлоупотребительные оговорки». К сожалению, такая неоднородность понимания указанных понятий встречается также в литературе по данному вопросу. Рассуждения, представленные в статье, носят stricte теоретико-правовой характер и основаны на монографии К. Рутковской-Барнась, посвященной именно этой теме.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Glosa do uchwały Sądu Najwyższego z dnia 14 czerwca 2023 r., III CZP 84/22
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Waga, Joanna
    Przedmiotem niniejszej glosy jest zakres legitymacji do zaskarżenia czynności prawnych dokonanych przez upadłego dłużnika z pokrzywdzeniem wierzycieli w okresie poprzedzającym ogłoszenie upadłości. Problem ten został w ostatnim czasie ujęty w sposób diametralnie odmienny w porównaniu z dotychczas dominującym poglądem judykatury. Celem opracowania jest rozważenie, czy przedmiotowe uprawnienie przysługuje jedynie syndykowi, czy też w czasie trwania postępowania upadłościowego zachowują je również wierzyciele. Podjęto także problem skutków, jakie rodzić może uzyskanie wyroku uwzględniającego roszczenie wierzyciela z tytułu skargi pauliańskiej. Dokonana analiza obowiązujących regulacji prawnych uzupełniona została przez wykładnię historyczną, przy jednoczesnym uwzględnieniu argumentów proponowanych przez Sąd Najwyższy. Za poglądem wyrażonym w komentowanej uchwale przyjęto, że z regulacji Prawa upadłościowego nie wynikają dostateczne podstawy pozwalające przyjąć, że przyznanie legitymacji syndykowi jest równoznaczne z pozbawieniem wierzycieli uprawnienia do wystąpienia z powództwem na podstawie art. 527 K.c. Odmiennie jednak niż w przypadku stanowiska zajętego przez Sąd Najwyższy przyjęto, że następstwem uwzględnienia powództwa wytoczonego przez wierzyciela powinno być przekazanie przedmiotu fraudacyjnej czynności do masy upadłości. The subject of this gloss is the scope of the right to challenge the legal transactions carried out by a bankrupt debtor to the detriment of creditors in the period preceding the declaration of bankruptcy. This problem has recently been approached in a way that is radically different from the dominant view found in past court rulings. The aim of this study is to consider whether the right in question can only be exercised by the trustee or whether creditors also retain it during bankruptcy proceedings. The issue is also raised of the consequences that may arise from obtaining a ruling allowing the creditor’s claim under actio pauliana. The analysis of the applicable legal provisions is supplemented by a historical interpretation, while taking into account the arguments proposed by the Supreme Court of the Republic of Poland. In line with the view expressed in the resolution commented upon, it is assumed that the provisions of Bankruptcy Law do not provide sufficient grounds to conclude that creditors lose the right to bring an action under Art. 527 of the Civil Code once this right is granted to the trustee. However, in contrast to the position taken by the Supreme Court, it is concluded here that allowing the claim brought by the creditor should result in the transfer of the subject of the fraudulent conveyance to the bankruptcy estate. Предметом цього розгляду є питання правомірності оскарження юридичних дій, вчинених боржником-банкрутом на шкоду кредиторам у період, що передував оголошенню про банкрутство. Останнім часом до цієї проблеми почали підходити діаметрально по-іншому, у порівнянні з поглядом судової практики, яка побутувала до цього часу. Метою дослідження є розгляд питання про те, чи належать ці повноваження лише ліквідатору (арбітражному керуючому), чи кредитори також зберігають їх під час провадження у справі про банкрутство. У даній роботі також розглядається проблема наслідків отримання судового рішення, яке задовольняє вимоги кредитора в рамках Павліанської дії. Аналіз чинних правових норм доповнено історичним тлумаченням з урахуванням аргументації, запропонованої Верховним Судом. З позиції, висловленої в коментованій постанові, випливає припущення, що з норм Закону про банкрутство не вбачається достатніх підстав для припущення, що надання ліквідатору процесуальної правоздатності рівнозначне позбавленню кредиторів права на пред’явлення позову на підставі статті 527 Цивільного кодексу. Однак, всупереч позиції Верховного Суду, передбачалося, що наслідком прийняття позову кредитора має бути передача предмета шахрайських дій до складу ліквідаційної маси банкрута. Предметом данного комментария является объем легитимации юридических полномочий по оспариванию правовых актов, совершенных банкротом в ущерб кредиторам в период, предшествующий объявлению о признании банкротства. В последнее время к этой проблеме стали подходить диаметрально иначе, чем до сих пор замечалось в судебной практике. Цель исследования – рассмотреть вопрос о том, являются ли данные полномочия только у арбитражного управляющего или администратора, назначенного в рамках производства по делу о несостоятельности или же они сохраняются и у кредиторов во время процедуры банкротства. В работе также рассматривается вопрос о последствиях получения судебного решения, удовлетворяющего требование кредитора в рамках предъявления иска actio Pauliana. Анализ действующих правовых норм был дополнен историческим толкованием с учетом аргументов, предложенных Верховным Судом. Мнение, выраженное в вышеуказанном постановлении, основано на предположении, что с точки зрения норм Закона о несостоятельности нет достаточных оснований считать, что предоставление арбитражному управляющему или администратору, назначенному в рамках производства по делу о несостоятельности статуса равносильно лишению кредиторов права на предъявление иска на основании статьи 527 Гражданского кодекса. Однако, вопреки позиции Верховного Суда, предполагается, что последствием принятия иска кредитора должна быть передача объекта мошенничества в состав конкурсной массы.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Oznaczenie stron w sprawach cywilnych – wybrane zagadnienia. Refleksje wokół monografii Marcina Dziurdy pt. Oznaczenie stron w sprawach cywilnych. Zagadnienia materialnoprawne i procesowe, Wolters Kluwer, Warszawa 2024, ss. 313
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Kowalik, Emil
    Różnorodność podmiotów występujących w sprawach cywilnych wiąże się z problemem ich prawidłowego oznaczenia, stąd klasyfikacja tych podmiotów oraz usystematyzowane przedstawienie tego zagadnienia stanowi niełatwe zadanie. Niniejsze opracowanie zawiera element oceny podjętej przez dr. hab. Marcina Dziurdę, prof. UW, próby przedstawienia sposobów oznaczenia stron w sprawie cywilnej. Autor tekstu, obok oceny struktury monografii oraz jej treści, porusza dodatkowe kwestie, takie jak problem reprezentacji przedsiębiorcy przekształcanego w trybie art. 584¹ Kodeksu spółek handlowych w postępowaniu wieczystoksięgowym. Wskazuje również na te aspekty publikacji, które powinny podlegać bardziej wnikliwej i obszernej analizie, a także akcentuje zalety przygotowanej pracy naukowej. Niektóre zagadnienia opisane przez dr. hab. Marcina Dziurdę, ze względu na swoją specyfikę, mogą budzić kontrowersje i mają charakter sporny w nauce, lecz przeprowadzona analiza skupia się przede wszystkim na kwestiach istotnych z punktu widzenia praktyki sądowej. W rezultacie opracowanie dostarcza cennych wskazówek, które mogą usprawnić prowadzenie postępowań sądowych oraz przyczynić się do lepszego rozumienia problematyki właściwej reprezentacji podmiotów w sprawach cywilnych. Na zakończenie autor dokonuje podsumowania i oceny monografii pod kątem jej wartości merytorycznej oraz praktycznego zastosowania, wskazując, że stanowi ona solidne narzędzie zarówno dla praktyków, jak i badaczy zainteresowanych problematyką podmiotów w postępowaniu cywilnym. The diversity of actors appearing in civil cases raises the problem of their proper designation; hence, the classification of these actors and a systematic presentation of this issue is not an easy task. This paper provides an assessment of a monograph written by Marcin Dziurda, Associate Professor at Warsaw University, in which he presents methods of designating the parties in a civil case. In addition to evaluating the structure and content of the monograph, the present article raises additional questions, such as the problem of representing, in land and mortgage register proceedings, an entrepreneur who is being transformed pursuant to Article 584¹ of the Polish Commercial Companies Code. The present author also indicates those aspects of the monograph that should be subjected to a more thorough and extensive analysis and highlights the merits of this scientific work. Some issues described by Professor Dziurda, due to their specific characteristics, may excite controversy and be contentious in science, but his analysis focuses primarily on matters that are important from the point of view of court practice. As a result, the monograph provides valuable insights that can facilitate the conduct of court proceedings and contribute to a better understanding of the proper representation of actors in civil cases. Finally, the present author concludes by summarising and evaluating the monograph in terms of its content value and practical application, pointing out that it is a solid tool for both practitioners and researchers interested in the issue of actors in civil proceedings. Різноманітність субʼєктів, які беруть участь у цивільних справах, повʼязана з проблемою їх правильного визначення, тому класифікація цих субʼєктів і систематизоване викладення цього питання є непростим завданням. Дане дослідження містить елемент оцінки спроби професора Варшавського університету д-ра габ. Марціна Дзюрди представити способи визначення сторін у цивільній справі. Автор тексту, окрім оцінки структури монографії та її змісту, розглядає додаткові питання, такі як проблема представництва підприємця, перетвореного відповідно до ст. 584¹ Кодексу торгових товариств, у земельних та іпотечних провадженнях. Він також вказує на ті аспекти публікації, які потребують більш глибокого і всебічного аналізу, і підкреслює достоїнства підготовленої наукової роботи. Окремі питання, описані Марціном Дзюрдою, через свою специфіку можуть викликати дискусії і мають спірний характер у науці, але проведений аналіз зосереджується, насамперед, на питаннях, актуальних з точки зору судової практики. У результаті дослідження надано цінні поради, які можуть покращити ведення судових справ та сприяти кращому розумінню питання належного представництва субʼєктів господарювання у цивільних справах. Насамкінець автор підсумовує та оцінює монографію з точки зору її змістовної цінності та практичного застосування, вказуючи, що вона є надійним інструментом як для практиків, так і для дослідників, які цікавляться питанням субʼєктів у цивільному судочинстві. Многообразие субъектов, фигурирующих в гражданских делах, связано с проблемой их правильного обозначения, поэтому классификация этих субъектов и систематизированное изложение этого вопроса является непростой задачей. Настоящее исследование содержит элемент оценки попытки профессора Варшавского университета Марцина Дзюрды представить способы обозначения сторон в гражданском деле. Автор текста, помимо оценки структуры монографии и ее содержания, поднимает дополнительные вопросы, например проблему представительства преобразованного предпринимателя в соответствии со статьей 584¹ Кодекса хозяйственных товариществ и обществ в производстве по регистрации прав на недвижимость. Он также указывает на те аспекты издания, которые должны быть подвергнуты более глубокому и всестороннему анализу, и подчеркивает достоинства подготовленной научной работы. Некоторые из вопросов, описанных доктором юридических наук Марцином Дзюрдой, в силу своей специфики могут быть спорными и иметь дискуссионный характер в науке, однако проведенный анализ сосредоточен в первую очередь на вопросах, имеющих отношение к судебной практике. В результате в исследовании даны ценные советы, которые могут улучшить ведение судебного производства и способствовать лучшему пониманию проблемы надлежащего представительства субъектов в гражданских делах. В заключение автор подводит итоги и оценивает монографию с точки зрения ее содержательной ценности и практического применения, указывая на то, что она является надежным источником информации как для практиков, так и для исследователей, интересующихся проблемой сторон гражданского судопроизводства.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Upadłość i restrukturyzacja kredytobiorcy lub banku przy umowach o kredyt frankowy, red. A. Hrycaj, T. Szanciło, Wolters Kluwer, Warszawa 2024, ss. 476
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Waga, Joanna
    Recenzja książki: "Upadłość i restrukturyzacja kredytobiorcy lub banku przy umowach o kredyt frankowy", red. A. Hrycaj, T. Szanciło, Wolters Kluwer, Warszawa 2024, ss. 476. Book review: "Bankruptcy and restructuring of the debtor or bank in Swiss franc loan agreements", eds. A. Hrycaj, T. Szanciło, Wolters Kluwer, Warsaw 2024, pp. 476. Рецензія на книгу: "Банкрутство та реструктуризація позичальника або банку у випалку договорів про кредит у швейцарських франках", ред. А. Грицай, Т. Шанцило, Вольтерс Клювер, Варшава 2024, с. 476. Обзор книг: "Банкротство и реструктуризация заемщика или банка в договорах кредитования в швейцарских франках", под ред. А. Хрыцай, Т. Шанчило, Wolters Kluwer, Варшава 2024, стр. 476.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    The Legal Character of Polish Disciplinary Proceedings for Advocates and Legal Advisers in Light of the Case Law of the Polish Constitutional Tribunal and the European Court of Human Rights
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Markiewicz, Tymon
    The article presents an analysis of the case law of the Polish Constitutional Court and the European Court of Human Rights regarding the nature of disciplinary proceedings for advocates and legal advisers in Poland. The analysis is based on a comparison of the standards outlined in the case law of both courts, demonstrating that disciplinary proceedings in legal professions in Poland have a repressive character, even though they are not formally criminal proceedings.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    Commercial Agent as a Self-Employed Intermediary : A Gloss to the Judgment of the CJEU of 21 November 2018 in Case 452/17, Zako SPRL v. Sanidel SA
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Bucior, Dariusz
    According to Article 1(2) of Directive 86/653, only a self-employed intermediary can be considered a commercial agent. The first and only judgment of the CJEU that deals with the interpretation of the condition of self-employment is the judgment of November 21, 2018, in Case 452/17, Zako SPRL v. Sanidel SA. In this judgment, the CJEU pointed to some general guidelines on how to assess self-employment (independence) and assumed that the premise of self-employment (independence) also applies to intermediaries who are legal persons. The gloss positively assessed the CJEU’s indication that the assessment of self-employment (independence) should be made taking into account all the circumstances of the case, which seems to confirm that, in the CJEU’s opinion, the typological method should be applied in this respect. There is also no doubt about the specific criteria indicated by the CJEU, such as the extent to which the intermediary is subject to the principal’s instructions, the degree of freedom in organizing his activities, the degree of economic risk, and the method of calculating the remuneration. It can be assumed that the CJEU correctly took the view that it is the personal independence of the intermediary that matters, not economic independence. What raises the most doubts is the assumption that the condition of self-employment (independence) also applies to intermediaries that are legal persons. The meaning of the term “self-employed” and systemic argumentation (referring to the TFEU provisions on the freedom of establishment) justify the view that, according to the legislator’s intention, the self-employment (independence) requirement was to apply only to natural persons. The position of the CJEU that this requirement also applies to legal persons has no functional justification (legal persons cannot be employees). In addition, it unnecessarily hinders the application of the regulations on agency agreements.
  • listelement.badge.dso-type Item ,
  • listelement.badge.dso-type Item ,
    E-administracja w Polsce: determinanty rozwoju i bariery wdrożeniowe
    (Wydawnictwo KUL, 2025) Wasilewski, Krystian
    W dobie cyfryzacji administracja publiczna w Polsce stoi przed koniecznością przekształcenia organizacji sfery wewnętrznej, aby sprostać oczekiwaniom współczesnego społeczeństwa. Artykuł stanowi próbę identyfikacji korzyści i wyzwań związanych z wdrażaniem e-administracji w Polsce oraz zdefiniowania tego pojęcia, co jest istotne w kontekście porządkowania terminologii i zrozumienia jego znaczenia dla transformacji administracji publicznej. Analiza uwzględnia doświadczenia innych krajów, w szczególności Estonii, która dzięki kompleksowym rozwiązaniom cyfrowym osiągnęła znaczące efekty w zakresie efektywności administracyjnej. Jednocześnie podkreślono różnice wynikające z uwarunkowań wpływających na tempo i skalę wdrażania e-administracji. Istotnym elementem rozważań są także propozycje działań, które mogą pomóc przezwyciężyć istniejące bariery oraz przyczynić się do budowy nowoczesnego, cyfrowego systemu administracyjnego, uwzględniającego lokalne wyzwania społeczne i technologiczne. Celem artykułu jest analiza obecnego stanu e-administracji w Polsce oraz wskazanie kierunków rozwoju, które mogą przyczynić się do zwiększenia efektywności i dostępności usług publicznych, a także wzmocnienia zaufania społecznego do administracji cyfrowej. In the era of digitalization, public administration in Poland faces the necessity of restructuring its internal organization to meet the expectations of modern society. This article aims to identify the benefits and challenges associated with the implementation of e-administration in Poland, as well as to propose a definition of the concept, which is crucial for organizing terminology and understanding its significance for the transformation of public administration. The analysis incorporates the experiences of other countries, particularly Estonia, which has achieved significant administrative efficiency through comprehensive digital solutions. At the same time, it highlights the differences arising from Poland’s unique demographic and structural conditions, which influence the pace and scale of e-administration implementation. The discussion also includesa proposal of actions that could help overcome existing barriers and contribute to the development of a modern digital administrative system that addresses local social and technological challenges. The objective of this article is to analyze the current state of e-administration in Poland and to outline development directions that could enhance the efficiency and accessibility of public services, as well as strengthen public trust in digital administration.
  • listelement.badge.dso-type Item ,