Swoboda przerywania ciąży jako element konstytucyjnego standardu polityki publicznej we Francji – nowelizacja Konstytucji V Republiki w 2024 r. z perspektywy konstytucjonalizacji polityki

Abstract

Artykuł jest poświęcony nowelizacji konstytucji V Republiki Francuskiej, w wyniku której wpisano do dokumentu gwarancje dopuszczalności swobodnego przerywania ciąży. Modyfikacja została przyjęta w 2024 r. z inicjatywy obozu prezydenckiego wspierającego Emmanuela Macrona. Autor stawia hipotezę, że przyjęcie tej ustawy konstytucyjnej może być postrzegane jako forma tzw. konstytucjonalizacji polityki, zjawiska traktowanego tu jako zawężanie zakresu możliwych alternatyw w obszarze danej polityki publicznej ze względu na określone brzmienie nowo dodanych przepisów konstytucyjnych. Zwrócono uwagę na fakt, że taka konstytucjonalizacja miała swoje granice, ponieważ w jej następstwie nie doszło do przyjęcia wprost nowego rozszerzonego prawa podmiotowego, które ma narzucać dalszą liberalizację ustawodawstwa zwykłego. Od strony metodologii artykuł bazuje na analizie treści nowelizacji z 2024 r. oraz wcześniejszych inicjatyw parlamentarnych, które zaczęły być składane w 2022 r. Uwzględniono także szerszy polityczny i społeczny kontekst nowelizacji, jako że przedmiotem analizy są zarówno stanowiska grup parlamentarnych, jak i badania opinii społecznej dotyczące kwestii przerywania ciąży.

The article deals with the amendment to the constitution of the Fifth French Republic, which included guarantees of the free possibility of terminating pregnancy. The modification was adopted in 2024 at the initiative of the presidential camp supporting Emmanuel Macron, although numerous parliamentary initiatives had been submitted in previous years. The broader political and social context of the amendment was taken into account. The author hypothesizes that the adoption of this constitutional act can be regarded as a form of the so-called constitutionalization of politics, which is treated here as narrowing the range of possible alternatives in the area of ​​a specific public policy due to the specific wording of the newly added constitutional provisions. Attention is also drawn to the fact that such constitutionalization had its limits, because it did not result in the direct adoption of a new subjective right.

Стаття присвячена новелізації Конституції П’ятої Французької Республіки, у результаті якої до основного закону було внесено гарантії допустимості вільного переривання вагітності. Зміни були прийняті 2024 року з ініціативи президентського табору, що підтримує Еммануеля Макрона. Автор статті висуває гіпотезу, що ухвалення цього конституційного закону може розглядатися як форма так званої конституціоналізації державної політики, явища, яке тут трактується як звуження кола можливих альтернатив у сфері певної державної політики через конкретне формулювання новододаних конституційних положень. Було звернено увагу на те, що така конституціоналізація мала свої межі, оскільки в результаті її не було прийнято прямо нового, розширеного суб’єктивного права, яке зобов’язувало б до подальшої лібералізації звичайного законодавства. З методологічної точки зору стаття базується на аналізі змісту поправки 2024 року та попередніх парламентських ініціатив, які почали подаватися 2022 року. Також автором було враховано ширший політичний та соціальний контекст поправки, оскільки предметом аналізу є як позиції парламентських груп, так і дослідження громадської думки щодо питання переривання вагітності.

Статья посвящена поправке к Конституции Пятой Республики Франции, в результате которой в документ были включены гарантии допустимости свободного прерывания беременности. Поправка была принята в 2024 году по инициативе президентского лагеря, поддерживающего Эммануэля Макрона. Автор выдвигает гипотезу, что принятие этого конституционного закона можно рассматривать как форму так называемой конституционализации политики, явления, рассматриваемого здесь как сужение спектра возможных альтернатив в области данной публичной политики в связи с конкретной формулировкой недавно добавленных конституционных положений. Обращено внимание на тот факт, что такая конституционализация имела свои ограничения, поскольку в результате не было принято прямое новое расширенное субъективное право, которое должно навязывать дальнейшую либерализацию обычного законодательства. С методологической точки зрения статья основана на анализе содержания поправки от 2024 года и более ранних парламентских инициатив, которые начали вноситься в 2022 году. Также был учтен более широкий политический и социальный контекст поправки, поскольку предметом анализа являются как позиции парламентских групп, так и исследования общественного мнения по вопросу прерывания беременности.