Poronienie bądź martwe urodzenie dziecka a uprawnienia rodziców w polskim systemie prawnym. Stan "de lege lata" i postulaty "de lege ferenda"

Abstract

Celem artykułu jest zaprezentowanie stanu de lege lata oraz postulatów de lege ferenda dotyczących uprawnień rodziców w sytuacji martwego urodzenia dziecka bądź poronienia. Wskazano, że przepisy odnoszące się do tych zagadnień, a poddane tu analizie, nie harmonizują ze sobą. Przedmiotem rozważań uczyniono kwestie administracyjne, takie jak rejestracja dziecka w urzędzie stanu cywilnego czy sprawy pracownicze – w szczególności prawo do skorzystania z urlopów. Naświetlono elementy z zakresu zabezpieczenia społecznego, w tym prawo do skorzystania z zasiłków przysługujących po przedwczesnym zakończeniu ciąży. Ponadto omówiono prawo do pochówku dziecka martwo urodzonego lub poronionego. Aktualnie brakuje rozstrzygnięć, czy na potrzeby prawa pracy (w zakresie prawa do urlopu macierzyńskiego) pracodawca winien posiłkować się przepisami o dokumentacji medycznej, czy przepisami prawa o aktach stanu cywilnego. Największy problem stanowi konieczność ustalenia płci dziecka, która determinuje dalsze postępowanie rodziców, a określenie płci dziecka (płodu) nie zawsze jest możliwe. Wskazano, że płeć dziecka nie wpływa jedynie na prawo do zorganizowania jego pochówku. Zaś w przypadku, gdy rodzice podejmą się organizacji pogrzebu, istnieje dowolność odnośnie do jego formy – wyznaniowej (religijnej), czy też bezwyznaniowej. Metody badawcze wykorzystane w niniejszym opracowaniu to przede wszystkim analiza dogmatyczno-prawna z wykorzystaniem wykładni systemowej, logicznej oraz językowej. Prezentowane wyniki wsparte są odesłaniami do bieżącego orzecznictwa. Pomimo dość licznych przypadków utraty ciąży ustawodawca obecnie pozostaje stosunkowo bierny wobec tego zjawiska. Taka sytuacja stoi w sprzeczności z polityką prorodzinną państwa i naraża organy władzy na niebezpieczeństwo naruszenia zasady ochrony rodziny i jej dobra określonej w art. 18 Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. Charakterystyka obecnego stanu prawnego prowadzi do wniosku, że brak jest spójnej i kompleksowej regulacji prawnej w tej materii, co stwarza dodatkowe problemy interpretacyjne, a nierzadko prowadzi do błędnej praktyki. Poczynione ustalenia skłaniają do zgłoszenia postulatu wprowadzenia koniecznych zmian w systemie prawa polskiego, których efektem będzie uproszczenie procedur związanych z przedwczesnym zakończeniem ciąży. Obecna dychotomia terminologiczna nie sprzyja klarownej wykładni przepisów prawa.

The goal of this article is to present the de lege lata provisions and the de lege ferenda postulates concerning parental rights in the event of stillbirth or miscarriage. It is shown that the pertinent provisions are incongruous with one another. The discussion focuses on administrative issues, such as registering the child at a civil registry office, and employment matters – in particular the parents’ right to take leave. Light is shed on social security matters, including the right to benefits following premature termination of pregnancy. In addition, the right to burial of a stillborn or miscarried child is discussed. Currently, the question whether, for the purposes of labour law (regarding the right to maternity leave), the employer should refer to the provisions on medical documentation or the provisions of the law on vital records remains unresolved. The greatest problem is that it is nearly always necessary, but not always possible, to establish the sex of the child (foetus), as this determines what the parents' next steps will be. In the present paper, it is pointed out that the only parental right that is not affected by the child's sex is the right to arrange the child's burial. In the case where the parents decide to arrange a funeral, they are free to choose whether they want to have a religious or a non-religious ceremony. The main research method used in this study is dogmatic-legal analysis using systemic, logical and linguistic interpretation. The present results are supported by references to current case law. Despite the relatively numerous cases of pregnancy loss, the Polish legislator remains relatively passive in addressing this issue. Such a situation stands in contradiction to the state’s pro-family policy and puts public authorities at risk of violating the principle of protection of the family and its well-being, as stipulated in Art. 18 of the Constitution of the Republic of Poland. A review of the existing legal framework leads to the conclusion that there are no coherent and comprehensive laws to regulate this matter, which creates additional interpretation problems and often leads to erroneous practice. In view of the present findings, we postulate that changes need to be made to the Polish legal system, which will result in simplifying the procedures related to premature termination of pregnancy. The existing terminological dichotomy is not conducive to a clear interpretation of legal provisions.

Метою цієї статті є представлення стану de lege lata та постулатів de lege ferenda щодо прав батьків у випадку мертвонародження або викидня. Зазначається, що проаналізовані тут положення, які стосуються цих питань, не узгоджуються між собою. Розглядаються адміністративні питання, такі як реєстрація дитини в органах РАЦСу або питання зайнятості – зокрема, право на відпустку/декрет. Висвітлено елементи соціального забезпечення, зокрема право на отримання допомоги після передчасного переривання вагітності. Крім того, обговорюється право на поховання мертвонародженої дитини або дитини, що народилась у результаті викидня. На даний момент не вирішено питання про те, чи повинен роботодавець для цілей трудового законодавства (щодо права на декретну відпустку) використовувати положення про медичну документацію або положення закону про записи актів цивільного стану. Найбільшою проблемою є необхідність визначення статі дитини, від якої залежить подальша поведінка батьків, а слід зазначити, що визначити стать дитини (плоду) не завжди можливо. Було зазначено, що стать дитини впливає не лише на право на організацію її поховання. І у випадку, якщо батьки беруть на себе зобов’язання організувати поховання, існує свобода розсуду щодо його форми – релігійної (конфесійної) чи нерелігійної. Методи дослідження, використані в цьому аналізі, – це насамперед догматико-правовий аналіз із застосуванням системного, логічного та лінгвістичного тлумачення. Представлені результати підкріплені посиланнями на актуальну судову практику. Незважаючи на досить численні випадки втрати вагітності, законодавець залишається відносно пасивним до цього явища. Така ситуація суперечить просімейній політиці держави і наражає владу на небезпеку порушення принципу захисту сім’ї та її благополуччя, закріпленого в ст. 18 Конституції Республіки Польща. Характеристика сучасного правового стану дозволяє зробити висновок про відсутність узгодженого і всебічного правового регулювання в цьому питанні, що створює додаткові проблеми з інтерпретацією і часто призводить до помилкової практики. Зроблені висновки підводять до постулату про необхідність внесення потрібних змін до польської правової системи, що призведе до спрощення процедур, пов’язаних з передчасним перериванням вагітності. Існуюча термінологічна дихотомія не сприяє чіткому тлумаченню закону.

Целью настоящей статьи является представление состояния de lege lata и положений de lege ferenda, касающихся прав родителей в ситуации мертворождения или выкидыша. Отмечается, что анализируемые здесь положения, касающиеся этих вопросов, не гармонируют друг с другом. Рассматриваются административные вопросы, такие как регистрация ребенка в ЗАГСе или трудовые вопросы - в частности, право на отпуск. Особое внимание уделяется элементам социального обеспечения, в том числе праву на получение пособий после преждевременного прекращения беременности. Кроме того, рассматривается право на погребение мертворожденного ребенка или выкидыша. В настоящее время не решен вопрос о том, должен ли работодатель для целей трудового права (в отношении права на декретный отпуск) использовать положения о медицинских документах или положения закона об актах гражданского состояния. Самой большой проблемой является необходимость определения пола ребенка, от которого зависит дальнейшее поведение родителей, а определить пол ребенка (плода) не всегда возможно. Отмечается, что пол ребенка влияет не только на право организовать его погребение. В случае, если родители берут на себя организацию похорон, существует свобода в отношении формы похорон – конфессиональной (религиозной) или нерелигиозной. Методы исследования, использованные в данной работе, представляют собой преимущественно догматико-правовой анализ с применением системного, логического и лингвистического толкования. Представленные результаты подкреплены ссылками на актуальную судебную практику. Несмотря на довольно многочисленные случаи потери беременности, законодатель остается относительно пассивным по отношению к этому явлению. Такая ситуация противоречит просемейной политике государства и ставит власти под угрозу нарушения принципа защиты семьи и ее благополучия, закрепленного в статье 18 Конституции Республики Польша. Характеристика современного правового состояния позволяет сделать вывод об отсутствии последовательного и всеобъемлющего правового регулирования в данном вопросе, что создает дополнительные проблемы с толкованием и зачастую приводит к ошибочной практике. Сделанные выводы позволяют сформулировать постулат о необходимости внесения необходимых изменений в польскую правовую систему, которые приведут к упрощению процедур, связанных с преждевременным прерыванием беременности. Существующая терминологическая дихотомия не способствует однозначному толкованию закона.