Czy w obecnym stanie prawnym handlowe spółki osobowe nie powinny stać się osobami prawnymi?

Abstract

W obowiązującym na terenie Polski systemie prawnym handlowe spółki osobowe są jednostkami organizacyjnymi nieposiadającymi osobowości prawnej, którym jednak ustawodawca przyznał zdolność prawną (tzw. ułomne osoby prawne). Celem artykułu jest udzielenie odpowiedzi na pytanie, czy obecnie uzasadnione byłoby przekształcenie spółek osobowych w osoby prawne, biorąc pod uwagę argumenty o charakterze normatywnym oraz praktycznym. W pierwszej części przedstawiono genezę i aktualny status „ułomnych osób prawnych” w polskim prawie cywilnym. W dalszej kolejności zarysowano problem na ogólniejszym poziomie, jednocześnie podano w wątpliwość samą zasadność wyróżniania przez ustawodawcę trzeciej kategorii podmiotów prawa prywatnego. Następnie skoncentrowano się na zagadnieniu braku normatywnego uzasadnienia dla nieprzyznawania spółkom osobowym statusu osób prawnych. Odwołano się do różnic między spółkami osobowymi a kapitałowymi, istotnych zmian w prawie podatkowym oraz argumentów o charakterze prawnoporównawczym. Ostatecznie starano się uzasadnić, że – mimo istnienia argumentów o charakterze normatywnym sugerującym możliwość przyznania spółkom osobowym przymiotu osobowości prawnej – pragmatyzm oraz wzgląd na stabilność i bezpieczeństwo obrotu przemawiają za pozostawieniem obecnie funkcjonującego status quo.

In Poland’s legal system, commercial partnerships are organisational units without legal personality. However, the legislator has granted them some legal capacity (so-called legal entities with limited legal capacity). This article considers normative and practical arguments to determine whether it would be reasonable to convert partnerships into legal entities. The first part outlines the origins and current status of “legal entities with limited legal capacity” in Polish civil law. The problem is then outlined more generally, while the very legitimacy of the legislator’s singling out of a third category of private legal entities is questioned. It then focuses on the lack of normative justification for not granting partnerships the status of legal entities. The differences between partnerships and companies and significant changes in tax law and comparative law arguments were addressed. In the end, it sought to justify that ‒ despite normative arguments suggesting the possibility of granting partnerships the attribute of legal personality ‒ pragmatism and considerations of stability and security of trade argue in favour of preserving the status quo.

У правовій системі, що діє в Польщі, особові торгівельні товариства є організаційними одиницями без статусу юридичної особи, яким, усе ж таки, законодавець надав правоздатність (так звані “недієздатні юридичні особи”). Метою статті є відповідь на питання, чи на даний момент було б виправданим перетворення товариств на юридичні особи, враховуючи аргументи нормативного та практичного характеру. У першій частині окреслено походження та сучасний статус “недієздатних юридичних осіб” у польському цивільному праві. Потім проблема окреслюється на більш загальному рівні, ставлячи під сумнів саму легітимність виокремлення законодавцем третьої категорії суб’єктів приватного права. Далі у центрі уваги опинилися питання відсутності нормативного обґрунтування ненадання товариствам статусу юридичної особи. Автор посилався на відмінності між особовими товариствами та командитними товариствами, суттєві зміни в податковому законодавстві та аргументи порівняльно-правового характеру. Зрештою, була зроблена спроба обґрунтувати, що, незважаючи на існування нормативних аргументів, які свідчать про можливість надання товариствам статусу юридичної особи, прагматизм, а також міркування стабільності та безпеки торгівлі свідчать на користь збереження поточного статус-кво.

В правовой системе, действующей в Польше, хозяйственные товарищества являются организационными единицами без статуса юридического лица, которые, однако, наделены законодателем правоспособностью (так называемые «неполноценное юридические лица»). Цель статьи – ответить на вопрос, оправдано ли в настоящее время преобразование хозяйственных товариществ в юридические лица, принимая во внимание аргументы нормативного и практического характера. В первой части описывается происхождение и текущий статус «неполноценного юридического лица» в польском гражданском праве. Затем излагается проблема на более общем уровне, а также ставится под сомнение сама правомерность выделения законодателем третьей категории субъектов частного права. Далее в центре внимания оказывается вопрос об отсутствии нормативного обоснования для отказа в предоставлении хозяйственным товариществам статуса юридических лиц. При этом упоминаются различия между хозяйственными товариществами и хозяйственными обществами, существенные изменения в налоговом законодательстве, а также аргументы сравнительно-правового характера. В итоге была предпринята попытка обосновать, что, несмотря на наличие нормативных аргументов, указывающих на возможность наделения хозяйственных товариществ статусом юридического лица, прагматизм, а также соображения по обеспечению стабильности и безопасности торгового оборота свидетельствуют в пользу сохранения существующего status quo.